Лівицька Марія Варфоломіївна

ЛІВИ́ЦЬКА Марія Варфоломіївна (дівоче — Ткаченко; 09. 04. 1879, м. Бердичів Київ. губ., нині Житомир. обл. — 16. 08. 1971, м. Йон­­керс, похов. у м-ку Бавнд Брук, шт. Нью-Джерсі, США) — громадсько-культурна діячка. Дружина А. Лівицького, мати Н. Лівицької-Холодної та М. Лівицького. Член РУП, УСДРП. Закін. Фундуклеїв. жін. гімназію у Києві (1897). Працювала приват. учителем у Києві (1898–99), зай­­ма­­лася громад. та парт. діяльністю. Була чл. київ. студент. громади, до якої входили Д. Антонович, В. Винниченко, О. Ско­­ропис-Йолтухівський, А. Лівицький, разом із Л. Старицькою-Черняхівською, М. Грінченко та ін. брала активну участь у діяльності Укр. жін. громади, в рев. подіях 1905–07. У 1920 виїхала до Варшави, де очолювала Союз укр. емігранток у Польщі. На­­при­­кінці 2-ї світової війни перебралася у Німеччину, мешкала у Карлс­руе, Етлінґені. Від 1957 — у США. Авторка спогадів «На гра­­ні двох епох» (Нью-Йорк, 1972), в яких детально описала родинні зв’язки полтав. дворян Лівицьких, характери, смаки та переконання чл. родини, побут. атмосферу, умови життя на тлі істор. подій, що відбувалися в Україні у перші роки 20 ст. Висвітлювала особисте життя письменників, держ. і громад.-політ. діячів, зокрема В. Винниченка, П. Крата, М. Міхновського, М. Пор­­ша, Б. Мартоса, В. Дорошенка, В. Шемета, в динаміці розкрила їхні образи, характери, побут, літ. смаки, уподобання. Цікаво переповіла про дит. роки й навч. своїх дітей.

Рекомендована література

1. Померла Марія Лівицька, вдова по президенті УHP в екзилі Андрієві Лівицькому: [некролог] // Свобода, 1971, 19 серп.;
   Google Scholar Internet
2. Павловський В. Перше українське жіноче об’єднання в Києві (1901–1905) // Наше життя. 1998. № 5.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю