ЛІВИ́ЦЬКА Марія Варфоломіївна (дівоче — Ткаченко; 09. 04. 1879, м. Бердичів Київ. губ., нині Житомир. обл. — 16. 08. 1971, м. Йон­­керс, похов. у м-ку Бавнд Брук, шт. Нью-Джерсі, США) — громадсько-культурна діячка. Дружина А. Лівицького, мати Н. Лівицької-Холодної та М. Лівицького. Член РУП, УСДРП. Закін. Фундуклеїв. жін. гімназію у Києві (1897). Працювала приват. учителем у Києві (1898–99), зай­­ма­­лася громад. та парт. діяльністю. Була чл. київ. студент. громади, до якої входили Д. Антонович, В. Вин­ниченко, О. Ско­­ропис-Йолтухівський, А. Лівицький, разом із Л. Старицькою-Черняхівською, М. Грінченко та ін. брала активну участь у діяльності Укр. жін. громади, в рев. подіях 1905–07. У 1920 виїхала до Варшави, де очолювала Союз укр. емі­гранток у Польщі. На­­­при­­кінці 2-ї світової війни пере­бралася у Німеч­чину, мешкала у Карлс­руе, Етлінґені. Від 1957 — у США. Авторка спогадів «На гра­­ні двох епох» (Нью-Йорк, 1972), в яких детально описала родин­ні звʼязки полтав. дворян Лівицьких, характери, смаки та пере­кона­н­ня чл. родини, побут. атмо­сферу, умови життя на тлі істор. подій, що від­бувалися в Україні у перші роки 20 ст. Висвітлювала особисте життя письмен­ників, держ. і громад.-політ. діячів, зокрема В. Вин­ниченка, П. Крата, М. Міхновського, М. Пор­­ша, Б. Мартоса, В. Дорошенка, В. Шемета, в динаміці роз­крила їхні образи, характери, побут, літ. смаки, уподоба­н­ня. Цікаво пере­повіла про дит. роки й навч. своїх дітей.