Юрченко Петро Григорович

Визначення і загальна характеристика

Ю́РЧЕНКО Петро Григорович (22. 08. 1900, с. Медвин Радомишльського пов. Київської губ., нині Вишгородського р-ну Київської обл. — 23. 06. 1972, Київ) — архітектор. Доктор архітектури (1946). Закінчив Київський художній інститут (1928; викладачі П. Альошин, В. Татлін, В. Кричевський), де відтоді з перервою й працював: 1949–50 — керівник майстерні та в. о. завідувача кафедри архітектурного проєктування. 1929–30 — в інституті «Діпромісто» (Київ); 1930–32 — декан архітектурного факультету, 1933–49 — завідувач кафедри архітектурного проєктування, 1934–36, 1938–41 — головний архітектор архітектурної майстерні Київського інженерно-будівельного інституту; 1933–34 — головний архітектор Головного архітектурного управління Києва; 1944–52 — завідувач сектору, 1955–64 — старший науковий співробітник Інституту історії і теорії архітектури Академії будівництва і архітектури УРСР; від 1964 — старший науковий співробітник НДІ теорії та історії архітектури (обидва — Київ). Серед реалізованих проєктів — будинок Уряду УРСР (1927), житловий масив Промінь (1929) у Харкові, Курський вокзал у Москві (1932), надбудова ротонди на Аскольдовій могилі у Києві (1935), аптека та діловий клуб у м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл. Брав участь у конкурсному проєкті планування та забудови Хрещатика в Києві. Досліджував українське народне мистецтво, зокрема й архітектуру. Виконував графічні твори.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю