Шпара Валентина Ігорівна

Визначення і загальна характеристика

ШПА́РА Валентина Ігорівна (18. 05. 1970, Київ) — архітектор. Внучка П. Шпари, дочка І. Шпари та А. Анищенко. Кандидат архітектури (2013). Дійсний член Української академії архітектури (2009). Член НСАУ (1999). Закінчила Московський архітектурний ін­ститут (1992). Працювала у Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури (Київ); нині — головний архітектор проєктів Київського зонального НДІ екс­периментального проєктува­н­ня; водночас — головний архітектор майстерні, директор ТОВ «Архітектурна майстерня “АМА”». Наукові дослідже­н­ня присвячені про­блемам формува­н­ня структури висотних споруд з урахува­н­ням містобудівних, функціонально-просторових, кон­структивних, екологічних, архітектурно-художніх особливостей. Брала участь у роз­роблен­ні різноманітних пропозицій щодо ансамблевої забудови, роз­міще­н­ня багатоповерхових житлових комплексів у Києві, рекон­струкції Національного спортивного комплексу «Олімпійський» і його спортпавіль­йону, стадіону в Луцьку. Серед реалізованих проєктів у Києві — церква князя Всеволода-Гавриїла (1997—98) та собор св. Ольги (2005—10) на вулиці Архітектора Вербицького, комплексна забудова ра­йону Нижня Теличка (2000-і рр.), житлові та житлово-офісні комплекси на вулицях С. Ру­данського, № 4—6 (2006), Осі­н­ня, № 33 (2008), Клінічна, Т. Строкача (нині Сімʼї Стешенків), Анрі Барбюса, Коперника, Здолбунівська, Милославська, про­спектах Пере­моги (нині Берестейський), Академіка Пал­ладіна та Воз­зʼ­єд­на­н­ня (нині Соборності; усі — 2000—10-і рр.).

В. В. Куцевич

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю