Чижевський Григорій Павлович

Визначення і загальна характеристика

ЧИЖЕ́ВСЬКИЙ Григорій Павлович (23. 10. 1886, м. Березов Тобольської губ., Росія — 06. 06. 1936, с. Мийово, Польща) — військовик. Син Павла, брат Миколи Чижевських. Полковник Армії УНР. 1906 закінчив Олександрівське середнє семикласне механіко-технічне училище і вступив до Київського політехнічного інституту, проте процес навчання декілька разів переривав: спочатку через брак коштів, а 1912 прослухав тільки один семестр лекції. Проходив військову службу на правах «вольноопределяющегося» у 9-й артилерійській бригаді у Полтаві. У липні 1913 здав екзамен на чин прапорщика запасних артилерійських військ, восени того ж року знову відновив навчання в інституті. Мобілізований у липні 1914, під час 1-ї світової війни пройшов шлях від прапорщика до капітана, відзначений багатьма нагородами. На початку липня 1917 потрапив у німецький полон, на початку 1918 повернувся в Україну й продовжив службу в Армії УНР. 27 листопада 1918 призначений Директорією губернським комісаром Полтавської губ., 24 лютого 1919 — Міністром внутрішніх справ УНР. Оскільки політична кар’єра його мало приваблювала, у квітні 1919 повернувся на військову службу, воював на різних фронтах, зокрема від січня 1920 — помічник командира, від квітня — т. в. о. командира та командир 3-го збірного кінного полку Армії УНР; від червня — начальник 3-ї гарматної бригади 3-ї Залізної дивізії Армії УНР. Учасник Другого Зимового походу, після нього — інтернований у таборах в Польщі. 1923 закінчив Академічні курси Генштабу, написав підручник «Правила стрільби і управління вогнем артилерії», «Коротку історію 3 Залізної дивізії». Після розформування таборів жив у Мийово, працював землеміром.

Завантажити статтю