Чижевський Микола Павлович

Визначення і загальна характеристика

ЧИЖЕ́ВСЬКИЙ Микола Павлович (01. 10. 1891, с. Ціпки Гадяцького пов. Полтавської губ., нині Миргородського р-ну Полтавської обл. — 01. 12. 1954, м. Краків, Польща) — військовик, фахівець у галузі металургії. Син Павла, брат Григорія Чижевських. Підполковник Армії УНР. 1910 вступив на хімічний факультет Київського політехнічного інституту. Після початку 1-ї світової війни був мобілізований до російської армії, отримав звання поручника. Від 1917 служив у Армії УНР, зокрема від 1919 — у 3-й Залізній дивізії. Учасник Першого Зимового походу на посаді командира 4-ї гарматної сотні 3-го кінного полку. 1920–21 — помічник командира 3-ї гарматної бригади 3-ї Залізної дивізії Армії УНР. У жовтні–листопаді 1921 у складі Волинської повстанської групи узяв участь у Другому Зимовому поході як командир комендантської сотні штабу Повстанчої армії (згодом написав статтю-спогад «15 діб на окупованій Москвою Україні» // «За державність», Каліш, 1932, ч. 3). Після інтернування Армії УНР у Польщі перебував у таборі в Каліші, закінчив Академічні курси Генштабу. 1921 за порадою І. Фещенка-Чопівського розпочав навчання у Гірничій академії в Кракові, де 1928 отримав диплом металурга і відтоді працював: 1932–33 — старший асистент кафедри технології тепла і палива. 1934 здобув докторат, 1935 став доктором габілітованим, доцентом коксівництва та технології тепла і палива. У міжвоєнний період брав активну участь у житті української еміграції в Польщі. Був делегатом 2-го з’їзду української політичної еміграції (1928), членом Головної ради Українського центрального комітету. Від 1930 — редактор часопису «Бюлетень інформаційний. Орган Українських Емігрантів» у Кракові. Під час 2-ї світової війни від 1940 працював у гірничо-металургійній школі, яку дозволили відкрити німці. 1946 повернувся до Гірничої академії (1947 змінила назву на Гірничо-металургійну), став професором і завідувачем новоутвореної ливарної кафедри на металургійному факультеті, а 1951 — першим деканом факультету ливарної справи. За праці з теорії й практики ваграночного процесу водного охолодження вагранок 1951 отримав колективну Державну премію Польщі 3-го ступеня. У співавторстві підготував праці «Ливарні печі», «Металургія чавуна», надруковані вже після його смерті. Від 1928 — голова Технічного товариства ливарників.

Завантажити статтю