Чеканюк Юрій Андрійович

ЧЕКАНЮ́К Юрій Андрі­йович (04. 11. 1938, Київ — 28. 03. 2001, там само) — архітектор, графік. Син Андрія, брат Вілена Чеканюків. Заслужений діяч мистецтв України (1992). Член-кореспондент Української академії архітектури (1992). Член НСАУ (1964) та НСХУ. Закінчив Київський художній ін­ститут (1962; викладач В. Заболотний), де від 1970 й працював (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури): від 1993 — професор, від 1994 — завідувач кафедри архітектурного проєктува­н­ня. 1962—63 — в Ін­ституті екс­периментального проєктува­н­ня Академії будівництва і архітектури УРСР (Київ); 1963—69 — у Київському зональному НДІ екс­периментального проєктува­н­ня. Серед реалізованих архітектурних проєктів — памʼятник Т. Шевченку у Москві (1964), готель «Либідь» на площі Пере­моги (нині Галицька, 1964—70), Будинок меблів на бульварі Дружби народів (нині М. Міхновського, 1971—84) у Києві, монумент Слави у Запоріж­жі (1985), меморіал Корсунь-Шевченківської битви (1987). Виконав графічні ілюстрації та оформле­н­ня до серії книжок «Вершини світового письмен­ництва» (1970—90), до збірок поезій Б. Олійника (1979), А. Малишка (1982), Д. Павличка (1993), до романів «Ніч лагідна» Ф. Скотт Фіцджеральда (1975), «Трі­стан та Ізольда» Ж. Бедьє (1992). Персональна посмертна ви­ставка — у Києві (2002).

Завантажити статтю