Чеканюк Юрій Андрійович
Визначення і загальна характеристика
ЧЕКАНЮ́К Юрій Андрійович (04. 11. 1938, Київ — 28. 03. 2001, там само) — архітектор, графік. Син Андрія, брат Вілена Чеканюків. Заслужений діяч мистецтв України (1992). Член-кореспондент Української академії архітектури (1992). Член НСАУ (1964) та НСХУ. Закінчив Київський художній інститут (1962; викладач В. Заболотний), де від 1970 й працював (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури): від 1993 — професор, від 1994 — завідувач кафедри архітектурного проєктування. 1962–63 — в Інституті експериментального проєктування Академії будівництва і архітектури УРСР (Київ); 1963–69 — у Київському зональному НДІ експериментального проєктування. Серед реалізованих архітектурних проєктів — пам’ятник Т. Шевченку у Москві (1964), готель «Либідь» на площі Перемоги (нині Галицька, 1964–70), Будинок меблів на бульварі Дружби народів (нині М. Міхновського, 1971–84) у Києві, монумент Слави у Запоріжжі (1985), меморіал Корсунь-Шевченківської битви (1987). Виконав графічні ілюстрації та оформлення до серії книжок «Вершини світового письменництва» (1970–90), до збірок поезій Б. Олійника (1979), А. Малишка (1982), Д. Павличка (1993), до романів «Ніч лагідна» Ф. Скотт Фіцджеральда (1975), «Трістан та Ізольда» Ж. Бедьє (1992). Персональна посмертна виставка — у Києві (2002).
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
