Чеканюк Андрій Терентійович
Визначення і загальна характеристика
ЧЕКАНЮ́К Андрій Терентійович (29. 10. 1906, с. Кам’янка Літинського пов. Подільської губ., нині Вінницького р-ну Вінницької обл. — 22. 12. 1992, Київ) — журналіст, партійний діяч, історик. Батько Вілена та Юрія Чеканюків. Кандидат історичних наук (1948), член-кореспондент АНУ (1964). Державні нагороди СРСР. Від 1925 перебував на комсомольській, згодом — на районній профспілковій і партійній роботах на Вінниччині, зокрема у м. Жмеринка. Закінчив Інститут червоної професури в Києві (1937). У 1937–38 — завідувач відділу, 1938–43 — відповідальний секретар газети «Комуніст»; від лютого до жовтня 1943 — відповідальний редактор газети «Радянська Україна»; 1943–45 — заступник завідувача відділу пропаганди і агітації, 1945–46 — заступник начальника Управління пропаганди і агітації — завідувач відділу друку Управління пропаганди і агітації ЦК КП(б)У; водночас 1944–45 — секретар Закарпатського обкому КП(б)У; 1946–48 — директор, 1948–73 — ректор, 1973–91 — професор Вищої партійної школи при ЦК КПУ. 1952–76 — член ЦК КПУ. Дослідження стосувалися історії 2-ї світової війни та політичної історії України 20 ст.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Героїчна оборона Києва в 1941 р. та її роль у зриві фашистських планів «бліц-крігу» // Український історичний журнал. 1961. № 3 (співавт.); Героїчний подвиг українського народу у Великій Вітчизняній війні (1941–1945 рр.) // Там само. 1965. № 5 (співавт.); Нариси історії Комуністичної партії України. К., 1971 (співавт.); Торжество ленінської національної політики КПРС. К., 1972; Важливе джерело історико-партійної науки // Український історичний журнал. 1977. № 11 (співавт.).
Завантажити статтю
Людина 
