Чеканюк Вілен Андрійович
Визначення і загальна характеристика
ЧЕКАНЮ́К Вілен Андрійович (12. 10. 1932, м. Жмеринка Вінницької обл. — 21. 09. 2000, Київ — живописець. Син Андрія, брат Юрія Чеканюків. Професор (1984). Народний художник УРСР (1982), Заслужений діяч мистецтв УРСР (1964). Член-кореспондент АМУ (2000). Член НСХУ. Срібна медаль АМ СРСР (1958), золота медаль АМУ (1999). Закінчив Київський художній інститут (1958; викладачі С. Григор’єв, В. Пузирков, М. Хмелько), де 1959–67, 1972–2000 й викладав (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури): 1963–67, 1973–2000 — керівник майстерні монументального живопису, 1977–96 — завідувач кафедри композиції. Працював у галузі станкового мистецтва. У творчості втілював формально-концептуальні тенденції, закладені в українському образотворчому мистецтві кінця 1950-х — 1960-х рр. Основу творчості певною мірою визначали тематика із сільського життя з його складними перипетіями, мотиви, пов’язані з моральними і фізичними випробуваннями, історичні образи. Його манері властиві монументальність композиції, карбовано твердий рисунок форми, декоративність тонально врівноважених барвистих плям і площин з пастозною шереховатістю живопису. Твори зберігаються у Національному художньому музеї України (Київ) та Національному музеї у Львові. Учасник республіканських, всесоюзних і зарубіжних виставок від 1958.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Перший комсомольський осередок на селі» (1958), «Перше знайомство» (1960), «Телятниці», «Китобої» (обидва — 1962), «Ранок Сибіру» (1963), «Рибалка» (1968), «У. Кармелюк» (1969), «Зенітники», «Діти Нам-Ха», «Пам’яті товариша» (усі — 1971), «На фермі» (1970-і рр.), «Патруль “Аврори”» (1977), «Конча-Заспа» (1978), «Завершення жнив» (1979), «Наука» (1980), «Арсенальці» (1982), «Будзагін» (1983), «Партизани» (1985), «Під прапором комбрига» (1987), «Максим Кривоніс під Звягелем» (1990), «Богданові діти», «Карпати» (обидва — 1999).
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
