ЧЕКАНЮ́К Вілен Андрі­йович (12. 10. 1932, м. Жмеринка Він­ницької обл. — 21. 09. 2000, Київ — живописець. Син Андрія, брат Юрія Чеканюків. Професор (1984). Народний художник УРСР (1982), Заслужений діяч мистецтв УРСР (1964). Член-кореспондент АМУ (2000). Член НСХУ. Срібна медаль АМ СРСР (1958), золота медаль АМУ (1999). Закінчив Київський художній ін­ститут (1958; викладачі С. Григорʼєв, В. Пузирков, М. Хмелько), де 1959–67, 1972–2000 й викладав (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури): 1963–67, 1973–2000 — керівник майстерні монументального живопису, 1977–96 — завідувач кафедри композиції. Працював у галузі станкового мистецтва. У творчості втілював формально-концептуальні тенденції, закладені в українському образотворчому мистецтві кінця 1950-х — 1960-х рр. Основу творчості певною мірою ви­значали тематика із сільського життя з його складними перипетіями, мотиви, повʼязані з моральними і фізичними ви­пробува­н­нями, історичні образи. Його манері властиві монументальність композиції, карбовано твердий рисунок форми, декоративність тонально врівноважених барвистих плям і площин з пастозною шереховатістю живопису. Твори зберігаються у Національному художньому музеї України (Київ) та Національному музеї у Львові. Учасник республіканських, всесоюзних і зарубіжних ви­ставок від 1958. Серед учнів — О. Рєзнік.