Тищенко Микола Павлович

Визначення і загальна характеристика

ТИ́ЩЕНКО Микола Павлович (06(19). 12. 1911, с. Уздиця Глухівського пов. Чернігівської губ., нині Шосткинського р-ну Сумської обл. — 27. 12. 2004, Київ) — архітектор. Батько К. Тищенка. Почесний член Української академії архітектури (2002). Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. Закінчив Київський художній інститут (1941). Працював 1946–49 у проєктній установі МВС СРСР у Києві; 1949–54 — у Київському інженерно-будівельному інституті; 1954–97 — у Національній академії образотворчого мистецтва та архітектури (Київ): 1964–75 — декан архітектурного, художньо-педагогічного та мистецтвознавчого факультетів, від 1967 — доцент, від 1992 — професор кафедри архітектурного проєктування. Автор низки праць з історії та теорії архітектури, зокрема й з питань пропорцій в архітектурі. Серед реалізованих проєктів — відбудова будинку Центрального телеграфу на вулиці Володимирська, № 10 (з надбудовою 4-го поверху), житлові будинки на вулиці Комінтерну (нині С. Петлюри), № 10 та Кропивницького, № 12, реконструкція будинку на вулиці І. Франка, № 9, інтер’єри фірмових магазинів «Ноти», «Ізопродукція» на вулиці Хрещатик, № 24 у Києві; житлова забудова у м. Волгоград (РФ; усі — 1950-і рр.). Брав участь у проєктуванні комплексу споруд Державних історичних архівів УРСР, який у маловпізнаваному вигляді реалізовано 1970 (Т. відкликав свій підпис автора настільки зміненого проєкту). Разом зі скульптором І. Макогоном створив низку меморіальних дощок і пам’ятник В. Земляку на Байковому кладовищі (1982). Працював також у галузі акварельного живопису та графіки.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю