Макогон Іван Васильович
Визначення і загальна характеристика
МАКОГО́Н Іван Васильович (13(26). 10. 1907, с. Грушуваха, нині Ізюмського р-ну Харківської обл. — 19. 08. 2001, Київ) — скульптор і педагог. Батько І. Макогона. Народний художник України (1992). Член НСХУ (1938). Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. Закінчив Харківський художній інститут (1931; викладачі О. Кокель, С. Прохоров, І. Севера, І. Северин). Працював у Студії військових художників ім. М. Грекова у Москві (1945); на творчій роботі; від 1954 — у Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури (Київ): 1971–2001 — професор кафедри скульптури. Учасник всеукраїнських, всесоюзних художніх виставок від 1934. Персональна виставка — у Києві (1997). Автор скульптурних портретів, пам’ятників, композицій, рельєфів, надгробків, меморіальних дощок, медалей. Портрети М. вирізняються композиційною винахідливістю, точним та експресивним ліпленням, гострою психологічною характеристикою. У композиції дощок поєднав горельєфне зображення з круглою скульптурою. Використовував гіпс, шамот, бронзу, граніт, мармур, вапняк. Окремі роботи зберігаються в НХМ (Київ), Шевченківському національному заповіднику (м. Канів Черкаської обл.). Серед учнів — М. Баланчук, Б. Бистров, О. Вітрик, О. Владимиров, О. Волосенко, М. Горловий, В. Дахівник, С. Денисенко, І. Дідур, В. Довбенюк, Б. Довгань, В. Дяконов, В. Дяченко, С. Загайкевич, В. Закревський, М. Зноба, В. Іваненко, Л. Кулябко-Корецька, В. Липовка, Ю. Марченко, О. Мацюк, В. Мікропуло, Г. Нікулін, О. Пінчук, Г. Пустовійт, П. Романюк, О. Рубан, М. Савельєв, С. Сидоренко, Ю. Скобликова, Л. Стрельченко, О. Сухоліт, Н. Трегубова, Б. Ульянов.
Додаткові відомості
- Основні твори
- композиції — «Пам’яті скульптора І. Левицького» (1934), «Переправа», «Винищувач танків» (обидві — 1945), «Прапор перемоги» (1946), «Подвиг» (1947), «Народний месник» (1948); портрети — «І. Северин» (1936), «Батько», «Т. Шевченко» (обидва — 1937), «Брат А. Макогон» (1945), «Старий робітник», «Художник П. Глоба» (обидва — 1948), «Художник М. Балясний», «Шахтарка» (обидва — 1958), «Ю. Дольд-Михайлик» (1960), «О. Гончар» (1971), «М. Зарудний» (1973), «Л. Дмитерко» (1975), «П. Попович» (1980), «Б. Андреєв», «Киянка» (обидва — 1982), «В. Тортеллі», «М. Упеник» (обидва — 1984), «К. Кошман», «Л. Кущенко» (обидва — 1989), «М. Грушевський», «Онук О. Макогон» (обидва — 1993), «А. Ігнащенко» (1994); надгробки — М. Грушевському (1936), Ю. Яновському (1961), Ф. Наденеку (1965), М. Бажану (1984; усі — Київ); медалі — «Т. Шевченко» (1939), «Є. Патон» (1970), «О. Гончар», «Ю. Яновський» (обидві — 1973), «М. Грушевський» (1993), «О. Довженко» (1994); кінна статуя — «Маршал О. Василевський приймає парад» (1952, у майстерні), пам’ятники — С. Виштак (1957, с. Лосятин Васильків. р-ну), Ю. Яновському (1958), Н. Сосніній (1968, с. Тетерів Бородян. р-ну; обидва — Київ. обл.), С. Косіору (1970, Київ), М. Пирогову (1979, Вінниця); монум.-декор. рельєфи — «Чабан», «Телятниця», «Пташниця», «Свинарка» (усі — 1956); монум.-декор. мозаїчна статуя «Україна. Хліб-сіль» (1960, співавт., не збережено); рельєф «Повстання арсенальців» (1961, співавт.); мемор. дошки — М. Нестерову (1966), М. Федорову (1968), Є. Патону (1970), А. Малишку (1973), О. Хвостенку-Хвостову (1977), Л. Смілянському (1978), В. Земляку (1980), О. Міньківському (1981), Л. Дмитерку (1986), М. Бажану (1987; усі — Київ); проект монумента Незалежності України (2000).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
