Янда Доріс-Елізабет

Визначення і загальна характеристика

Я́НДА Доріс-Елізабет (псевд.: Дороті Янда, Елізабет Юнг, Дарія Могилянка; 16. 03. 1905, с-ще Ґімлі, провінція Манітоба, Канада – 27. 12. 2005, м. Едмонтон, провінція Альберта, Канада) – громадська діячка, письменниця. Племінниця І. Козловського, дружина Д. Янди. Закінчила Коледж Нутана та Український інститут імені П. Могили (м. Саскатун, 1926). Співзасновниця (1926), делегатка першого з’їзду від Жіночого товариства імені О. Кобилянської, віце-президент, президент (1935–36), редактор першої Ювілейної книжки (1936), референтка освітньо-культурної праці (1942–50), почесний член (від 1952) Союзу українок Канади, сприяла прийняттю його до Всеканадської національної жіночої ради. Від 1934 – член Асоціації канадських авторів. 1932–1943 – головна редакторка жіночих сторінок в «Українському голосі» (член редакційного комітету), «Українському фармері». Одна з ініціаторок створення Українського музею мистецтва у Саскатуні. Під час 2-ї світової війни працювала волонтером в Едмонтоні у численних українських громадських організаціях, входила до їхнього складу. У післявоєнні роки сприяла переселенню українських біженців з таборів Ді-Пі у Європі до Канади, опікувалася новоприбулими емігрантами. Відзначена багатьма нагородами Канади, зокрема Асоціації канадських письменників і Шевченківською медаллю. Видала поетичні збірки «Думки летять на Україну» (1962), «Пісні мого серця» (1964; обидві – Едмонтон), «Cаnadian Tapestry» («Канадський гобелен», Вінніпеґ, 1970), дослідження «Українські ткацькі взірці з інструкціями» (Едмонтон, 1989, співавт.).

Завантажити статтю