Янда Доріс-Елізабет

Я́НДА Доріс-Елізабет (псевд.: Дороті Янда, Елізабет Юнг, Дарія Могилянка; 16. 03. 1905, с-ще Ґімлі, провінція Манітоба, Канада — 27. 12. 2005, м. Едмонтон, провінція Альберта, Канада) — громадська діячка, письмен­ниця. Племін­ниця І. Козловського, дружина Д. Янди. Закінчила Коледж Нутана та Український ін­ститут імені П. Могили (м. Саскатун, 1926). Спів­засновниця (1926), делегатка першого зʼ­їзду від Жіночого товариства імені О. Кобилянської, віце-президент, президент (1935—36), редактор першої Ювілейної книжки (1936), референтка освітньо-культурної праці (1942—50), почесний член (від 1952) Союзу українок Канади, сприяла прийня­т­тю його до Всеканадської національної жіночої ради. Від 1934 — член Асоціації канадських авторів. 1932—1943 — головна редакторка жіночих сторінок в «Українському голосі» (член редакційного комітету), «Українському фармері». Одна з ініціаторок створе­н­ня Українського музею мистецтва у Саскатуні. Під час 2-ї світової війни працювала волонтером в Едмонтоні у числен­них українських громадських організаціях, входила до їхнього складу. У післявоєн­ні роки сприяла пере­селен­ню українських біженців з таборів Ді-Пі у Європі до Канади, опікувалася ново­прибулими емі­грантами. Від­значена багатьма нагородами Канади, зокрема Асоціації канадських письмен­ників і Шевченківською меда­л­лю. Видала поетичні збірки «Думки летять на Україну» (1962), «Пісні мого серця» (1964; обидві — Едмонтон), «Cаnadian Tapestry» («Канадський гобелен», Він­ніпеґ, 1970), дослідже­н­ня «Українські ткацькі взірці з ін­струкціями» (Едмонтон, 1989, спів­авт.).

Завантажити статтю