УДОВЕ́НКО Володимир Васильович (09. 07. 1881, Київ — 08. 12. 1937) — лікар-гігієніст. Доктор медицини, професор. Закінчив Університет св. Володимира у Києві (1907). Від­тоді працював земським лікарем, під час 1-ї світової війни служив військовим лікарем. Від 1917 мешкав у Києві, був завідувачем санітарно-статистичного від­ділу медико-санітарної управи Генерального секретаріату внутрішніх справ УЦР, у періоди Геть­манату та Директорії — помічником директора та директором санітарного департаменту Міністерства народного здоровʼя та опікува­н­ня; від 1919 — завідувач санітарно-епідемічного від­ділу Народного комісаріату охорони здоровʼя; від 1920 — керівник Київського обл­здоров­від­ділу та завідувач санітарного під­від­ділу Центральної санітарної лабораторії. Водночас від 1919 здійснював викладацьку діяльність, зокрема в ко­оперативному та вечірньому будівельному технікумах; від 1921 — завідувач кафедри гігієни санітарно-технічного від­ділу Київського політехнічного ін­ституту; від 1923 — завідувач кафедри загальної гігієни Київського медичного ін­ституту, також очолював комісію з українізації при Ін­ституті. Дійсний член науково-дослідної кафедри теоретичної медицини ВУАН (від 1928). 22 листопада 1929 заарештований у справі СВУ, засуджений до 8-ми р. увʼязне­н­ня. Покара­н­ня від­бував у Соловецьких таборах (РФ), де був роз­стріляний. Реабілітований 1989 та 1996. Наукові дослідже­н­ня: гігієна будівельних матеріалів та житлового будівництва, зокрема в сільській місцевості; очище­н­ня та знезараже­н­ня води. Роз­робив методику ви­вче­н­ня вентиляційних властивостей будівельних матеріалів. Автор низки науково-популярних ви­дань, мета яких — пошире­н­ня гігієнічних знань серед населе­н­ня.