Трофимчук Олександр Миколайович

Визначення і загальна характеристика

ТРОФИМЧУ́К Олександр Миколайович (01. 09. 1955, Рівне) — фахівець у галузі механіки й інформатики. Доктор технічних наук (2000), професор (2005), член-кореспондент НАНУ (2012). Заслужений діяч науки і техніки України (2015). Державні премії України в галузях науки і техніки (2005) та освіти (2017), премія імені В. Михалевича НАНУ (2015). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2020). Закінчив Український інститут інженерів водного господарства (Рівне, 1977). Працював 1980–98 в Інституті гідромеханіки НАНУ; 1998–2003 — заступник директора з наукової роботи, 2003–04 — в. о. директора Українського інституту дослідження навколишнього середовища і ресурсів при Раді національної безпеки і оборони України; 2004–15 — заступник директора з наукової роботи, від 2016 — директор Інституту телекомунікацій і глобального інформаційного простору НАНУ (усі — Київ); водночас від 2002 — професор кафедри геотехніки Київського університету будівництва і архітектури. Головний редактор збірника наукових праць «Екологічна безпека та природокористування». Засновник наукової школи з інформаційних технологій та математичного моделювання в геоекології. Розробив інформаційно-аналітичні системи оцінювання економічних ситуацій, в системах аналізу даних застосовував мережі Байєса; створив методологію моделювання та проєктування багатопродуктових комунікаційних мереж з дрібнопартіонними дискретними потоками, що включає понятійний базис, концепції, принципи, математичні моделі, теоретичні методи, алгоритми, технології, методики, схеми і сценарії, націлені на адаптивне використання ресурсного потенціалу мереж при заданих обмеженнях; розробив математичні та геоінформаційні моделі поверхневого й ґрунтового стоку води на території водозбору та чисельні методи для розв’язання початково-крайових і варіаційних задач для цих моделей. Автор математичних моделей динаміки насичених пористих середовищ, на їхній основі теоретично та експериментально встановив закономірності розповсюдження хвиль, явищ дилатансії та розрідження ґрунтів; створив динамічні моделі та методи розв’язання задач сейсмостійкості споруд при урахуванні їхньої взаємодії зі складними ґрунтовими основами. Започаткував базис нового напрямку використання географічних інформаційних систем, дистанційного зондування Землі в геоекології, при аналізі природно-ресурсного потенціалу, оптимізації забруднення поверхневих вод, ґрунтів і атмосфери, моделювання глобальних біосферних процесів, прогнозу геофізичних подій, зокрема геологічних та екологічних аспектів зниження зсувонебезпеки.

Завантажити статтю