БЕЗ­РО́ДНИЙ Павло Па­влович (20. 02. 1931, с. Градизьк, нині с-ще Кременчуцького р-ну Полтавської обл. — 15. 12. 2024, Київ) — архітектор. Кандидат архітектури (1970), професор (1994). Почесний член Української академії архітектури (2022). Премія РМ СРСР (1978). Закінчив Київський інженерно-будівельний ін­ститут (1961). Працював 1961–63 в ін­ституті «Гі­процивіль­промбуд» (Київ); 1963–78 — у Київському зональному НДІ екс­периментального проєктува­н­ня: архітектор сектору видовищних будівель та спортивних споруд, 1971–72 — вчений секретар, від 1972 — завідувач лабораторії інтерʼєру; 1978–92 — доцент, від 1992 — професор кафедри основ архітектури та архітектурного проєктува­н­ня Київського університету будівництва і архітектури. Наукові дослідже­н­ня: роз­робле­н­ня положень і норм для проєктува­н­ня культурно-освітніх закладів та формува­н­ня інтерʼєрів громадських споруд. Серед реалізованих проєктів у 1960–70-х рр. — житлові будинки готельного типу серії 480-А для Сталіно (нині Донецьк), Луганська, Запоріж­жя, м. Комунарськ (нині Алчевськ Луганської обл.), громадсько-торговельний центр у с. Михайлівка (нині АР Крим), благоустрій с. Камʼянка Очаківського (нині Миколаївського) р-ну Миколаївської обл., інтерʼєри Будинку книги у Миколаєві, адміністративної будівлі управлі­н­ня «Київ­енергомонтаж», ресторану «Столичний», школи-інтернату № 20 у Києві. Виконував акварельні та живописні твори.