Стечишин Михайло Васильович

Визначення і загальна характеристика

СТЕЧИ́ШИН Михайло Васильович (псевдоніми: Т. Т. Пройдисвіт, М. Осьмомисл; 01. 03. 1888, с. Глещава, нині Тернопільського р-ну Тернопільської обл. — 13. 03. 1964, м. Саскатун, провінція Саскачеван, похований у м. Вінніпеґ, провінція Манітоба, Канада) — правознавець, громадський діяч, письменник. Брат Мирослава та Юліяна Стечишиних. 1905 емігрував до Канади. Після закінчення учительської семінарії у м. Брендон (провінція Манітоба, 1910) учителював, після закінчення юридичного факультету Саскачеванського університету (1919) впродовж 30-ти р. займався адвокатською практикою у м-ку Йорктон (провінція Саскачеван). Від 1949 — перший суддя українського походження судової округи Вініярд (Саскатун), отримав титул королівського радника. Учасник громадського, релігійного та політичного життя українців в Канаді: один із провідних членів Союзу українців самостійників, співорганізатор Української греко-православної Церкви у Канаді (нині Українська православна Церква Канади Константинопольського патріархату), Інституту імені П. Могили у Саскатуні. Вміщував публікації у г. «Український голос» (1924–28). Співукладач двомовного підручника для учнів Манітоби «The Мanitoba Ruthenian-English Readers» (Brendon, 1913). Досліджував історію Церкви та церковного права. Автор праць «Про догми, канони і правне становище УГПЦ в Канаді» (Йорктон, 1935), «Між українцями в Канаді» (Саскатун, 1953), «Ісидоризм у Римській Церкві» (1962), «Св. Петро й Рим. Петристичні претенсії римської церкви», «Апостольські канони» (обидві –1963), збірки «Байки» (1959; усі — Вінніпеґ), а також збірок поезій, казок для дітей. У рукописах залишилися статті «Апостольські канони», «Деякі справи нашої демократії», «Іспанська армада і політика Риму», «Загроза християнству», «Пристосування». Власну бібліотеку заповів Колегії св. Андрея у Вінніпезі.

Завантажити статтю