Скуба Микола Якович
Визначення і загальна характеристика
СКУ́БА Микола Якович (06(19). 12. 1907, с. Горбове, нині Новгород-Сіверського р-ну Чернігівської обл. — 24. 10. 1937, Київ) — поет. Батько Л. Скуби. Член СПУ (1931). Після закінчення Київського кооперативного інституту (1929) працював у газетах і видавництвах Харкова. 1933 повернувся до Києва, був співробітником видавництва «Молодий більшовик». Належав до літературних організацій «Молодняк» та «Нова ґенерація», познайомився із М. Семенком. 12 вересня 1937 заарештований, 23 жовтня того ж року за звинуваченням у націоналістичній діяльності засуджений до розстрілу. Реабілітований 1956 через відсутність складу злочину. Дебютував 1926 віршем у журналі «Советский крестьянин». Потім поезії майбутнього футуриста друкували на сторінках газет і журналів «Комсомолець України», «Молодий більшовик», «Глобус», «Молодняк». Видав збірки поезій «Перегони» (1930), «Демонстрація» (1931; обидві — Харків; Київ), «Пісні» (1934), «Нові пісні» (1935; обидві — Київ). 1937 підготував до друку збірку «Сопілка» (не вийшла через арешт). 1965 Ф. Кириченко упорядкував і видрукував у Києві його збірку «Поезії». С., незважаючи на невеликий доробок, вніс дещо нове у ритміку, строфіку, образну систему радянської поезії 1920–30-х рр. Це нове було пов’язане з глибоким вивченням народнопісенної поетики, якою, трансформуючи, він широко користувався. Пісенний ритм — одна із окрас його поезії.
Додаткові відомості
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
