СКУ́БА Микола Якович (06(19). 12. 1907, с. Горбове, нині Новгород-Сіверського р-ну Чернігівської обл. — 24. 10. 1937, Київ) — поет. Батько Л. Скуби. Член СПУ (1931). Після закінче­н­ня Київського ко­оперативного ін­ституту (1929) працював у газетах і видавництвах Харкова. 1933 повернувся до Києва, був спів­робітником видавництва «Молодий більшовик». Належав до літературних організацій «Молодняк» та «Нова ґенерація», по­зна­йомився із М. Семенком. 12 вересня 1937 заарештований, 23 жовтня того ж року за звинуваче­н­ням у націоналістичній діяльності засуджений до роз­стрілу. Реабілітований 1956 через від­сутність складу злочину. Дебютував 1926 віршем у журналі «Советский крестьянин». Потім поезії майбутнього футуриста друкували на сторінках газет і журналів «Комсомолець України», «Молодий більшовик», «Глобус», «Молодняк». Видав збірки поезій «Пере­гони» (1930), «Демонстрація» (1931; обидві — Харків; Київ), «Пісні» (1934), «Нові пісні» (1935; обидві — Київ). 1937 під­готував до друку збірку «Сопілка» (не ви­йшла через арешт). 1965 Ф. Кириченко упорядкував і ви­друкував у Києві його збірку «Поезії». С., не­зважаючи на невеликий доробок, вніс дещо нове у ритміку, строфіку, образну систему радянської поезії 1920–30-х рр. Це нове було повʼязане з глибоким ви­вче­н­ням народнопісен­ної поетики, якою, транс­формуючи, він широко користувався. Пісен­ний ритм — одна із окрас його поезії.