Райковецьке городище

Визначення і загальна характеристика

РАЙКОВЕ́ЦЬКЕ ГОРОДИ́ЩЕ  — археологічна пам’ятка. Знаходиться на лівому березі р. Гнилоп’ять в урочищі Лука поблизу с. Райки Бердичівського р-ну Житомирської обл. Є залишками невеликої давньоруської фортеці 11–13 ст., що входила до системи укріплених поселень, споруджених для захисту південних кордонів від степових кочовиків. 1929–35 і 1946–47 досліджене співробітниками (Т. Мовчанівський, П. Курінний, В. Гончаров) Інституту археології АН УРСР (Київ). По периметру округлого майданчика площею 0,3 га відкрито обвуглені рештки суцільної конструкції з понад 50-ти зрубних житлових і господарських приміщень, а у середній частині — 8 напівземлянкових жител, 2 скупчення попелу від скирд сіна чи соломи та загін для худоби. Виявлено багато кістяків людей і домашніх тварин, що загинули під час ворожого нападу. Знайдено знаряддя землеробства (лемеші, чересла, серпи, коси), ковальського, ювелірного і деревообробного ремесла, військове спорядження (мечі, шаблі, списи, бойові сокири, булави, шоломи, кольчуги, наконечники стріл тощо), предмети побуту, скупчення обгорілих зернових та технічних культур. На думку В. Гончарова, городище знищене монголо-татарами 1241, Т. Мовчанівський стверджував, що військом князя (короля) Данила Романовича (Галицького) 1257–58 під час карального походу у Болохівську землю, мешканці якої були «людьми татарськими».

Завантажити статтю