Райковецьке городище

Визначення і загальна характеристика

РАЙКОВЕ́ЦЬКЕ ГОРОДИ́ЩЕ  — археологічна памʼятка. Знаходиться на лівому березі р. Гнилопʼять в ур­очищі Лука по­близу с. Райки Бердичівського р-ну Житомирської обл. Є залишками невеликої давньоруської фортеці 11—13 ст., що входила до системи укріплених поселень, споруджених для захисту пів­ден­них кордонів від степових кочовиків. 1929—35 і 1946—47 досліджене спів­робітниками (Т. Мовчанівський, П. Курін­ний, В. Гончаров) Ін­ституту археології АН УРСР (Київ). По периметру округлого май­данчика площею 0,3 га від­крито обвуглені рештки суцільної кон­струкції з понад 50-ти зрубних житлових і господарських приміщень, а у середній частині — 8 напів­землянкових жител, 2 скупче­н­ня попелу від скирд сіна чи соломи та загін для худоби. Виявлено багато кістяків людей і домашніх тварин, що загинули під час ворожого нападу. Зна­йдено знаря­д­дя землеробства (лемеші, чересла, серпи, коси), ковальського, ювелірного і деревооб­робного ремесла, військове спорядже­н­ня (мечі, шаблі, списи, бо­йові сокири, булави, шоломи, кольчуги, наконечники стріл тощо), предмети побуту, скупче­н­ня обгорілих зернових та технічних культур. На думку В. Гончарова, городище знищене монголо-татарами 1241, Т. Мовчанівський стверджував, що військом князя (короля) Данила Романовича (Галицького) 1257—58 під час карального походу у Болохівську землю, мешканці якої були «людьми татарськими».

Літ.: Мовчанівський Т. Райковецьке городище ХІ—ХІІІ ст. (попереднє пові­домле­н­ня про дослідже­н­ня городища за 1929—1934 рр) // Наук. зап. Ін-ту історії матеріал. культури ВУАН. 1935. Кн. 5—6; Гончаров В. К. Райковецкое городище. К., 1950; Звіздецький Б. А. Городища IX—XIII ст. на території літописних древлян. К., 2008.

М. П. Кучера

Завантажити статтю