Сингаївська Олександра Іванівна

Визначення і загальна характеристика

СИНГАЇ́ВСЬКА Олександра Іванівна (20. 02. 1956, Київ) – архітектор, фахівець у галузі містобудування та територіального планування. Кандидат архітектури (1999), доктор технічних наук (2014), професор (2015), член-кореспондент Української академії архітектури (2021). Закінчила Київський художній інститут (1979; викладачі П. Костирко, Л. Прибєга). Працювала 1979–82 архітектором Спеціальних науково-реставраційних виробничих майстерень Українського товариства охорони пам’яток історії та культури (Київ); 1982–86 – старший архітектор підприємства «Київторгремпроєкт»; від 1987 – у Київському університеті будівництва та архітектури: від 2014 — професор кафедри міського будівництва; водночас 1992–2002 – у НДІ теорії та історії архітектури і містобудування: 1993–2002 – завідувач відділу управління розвитком містобудівних систем; 2005–12 – співзасновник і директор ТОВ «Центр історико-містобудівних досліджень» (обидва – Київ). Наукові дослідження: теорія і практика містобудування та просторового планування; створення інформаційних систем управління містобудівними процесами, моніторингом містобудівного кадастру, обліком та пошуком пам’яток архітектури та містобудування; удосконалення складу й змісту містобудівної документації; містобудівна лінгвістика та містобудівний тезаурус. Обґрунтувала структуру містобудівної системи та склад первинних елементів містобудівної діяльності; розробила класифікацію елементів та їх показників для містобудівної системи всіх рівнів; сформулювала принципи формування та відмінності «об’єктів містобудування» та «містобудівних об’єктів» на основі діаграми Хассе; аргументувала та ввела поняття «містобудівна графіка». Брала участь у реставрації експонатів (пам’яток архітектури) Національного музею народної архітектури та побуту України (1979–83), проєктуванні підприємств торгівлі та їх інтер’єрів (1983–86), розробленні генеральної схеми метрополітену в Україні (1995), містобудівної концепції формування цілісної архітектурно-просторової композиції та правил забудови історичної частини Києва (1998), системи міського кадастру Києва (2001), історико-архітектурного та історико-містобудівного опорних планів Києва (2002), концепції стратегічного розвитку Києва – першої стадії генерального плану розвитку міста та його приміської зони на період до 2025 р. (2010). Співавторка 3-х Державних будівельних норм та 3-х Державних стандартів України.

Завантажити статтю