Парутине

ПАРУ́ТИНЕ (1795–1918 — Іл­лінське) — село Миколаївського (до липня 2020 — Очаківського) ра­йону Миколаївської області. У вересні 2016 Парутинську сільську раду (з селами Каталине, Прибузьке) зараховано до Куцурубської сільської громади. П. знаходиться на правому березі Бузького лиману (див. Дні­провсько-Бузький лиман), за 35 км від м. Очаків і 42 км від Миколаєва. Площа 2,17 км². За пере­писом населе­н­ня 2001, проживали 1996 осіб; станом на січень 2021 — 1732 особи; пере­важно українці.

На парутинських землях виявлено поселе­н­ня доби бронзи, кілька скіфських поселень і курганів. У 1-й половині 6 ст. до н. е. вихідці з Мілета заклали на правому березі Бузького лиману, на пів­ден­ній околиці сучасного села, місто-державу Ольвія, що стала одним з найбільших економічних, торговельних і культурних центрів Пів­нічного Причорноморʼя. На її території нині — «Ольвія» Національний історико-археологічний заповід­ник Ін­ституту археології НАНУ. 1789 на пів­ден­ному схилі Парутинської балки, по­близу ур­очища Сто Могил старообрядці-липовани з с. Чобричі (нині Слободзейського р-ну, Молдова), які були нащадками втікачів дончан-некрасівців, заснували поселе­н­ня П. Вони збудували тут 37 хат і каплицю, за­ймалися хліборобством і рибальством. Після закінче­н­ня російсько-турецької війни 1787–91 понад 12 тис. десятин землі на прав­обереж­жі Бузького лиману, куди належало і П., за наказом Катерини II отримав у власність граф Ілля Без­бородько. Некрасівці-липовани повернулися на раніше обжиті землі до Дністра. Новий власник поселив тут кріпаків з Чернігівщини та інших українських територій. Село пере­йменували на Іл­лінське. 

Водночас назва П. фігурувала й надалі, а офіційно утвердилася після більшовицького пере­вороту 1918. У 1795–96 — у складі Вознесенського намісництва; 1796–1802 — Новоросійської, 1802–03, 1920–22 — Миколаївської, 1803–1920 — Херсонської, 1922–25 — Одеської губерній; 1795–1825 — Херсонського, 1825–1920 — Одеського, 1920–22 — Миколаївського повітів. Іл­лінське (П.) мало статус м-ка (до середини 1920-х рр.) та було центром Анчекрак-Іл­лінської волості (до 1923). У 1858 — 100 дворів і 864 мешканці; 1886 — від­повід­но 200 і 1165. У 1861 від­крито церковнопарафіяльну, 1898 — 4-класну земську школи. Під час воєн­них дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923–30 — у складі Миколаївської округи; 1932–37 — Одеської, від 1937 — Миколаївської областей; 1923–63, 1965–2020 — Очаківського, 1963–65 та від 2020 — Миколаївського р-нів. 

Жителі чинили опір насильницькій колективізації, згодом потерпали від голодомору 1932–33, за­знали сталінських ре­пресій. 1925 створено машин­но-тракторне товариство, 1928 — машин­но-тракторний кущ, 1930 — Парутинське МТС. У період тимчасової нацистської окупації (20 серпня 1941 — 29 березня 1944) П. належало до Очаківського пов. румунського губернаторства Транс­ністрія. На фронтах 2-ї світової війни воювали понад 250 воїнів-земляків, з них 119 загинули. 1969 засновано винрадгосп «Ольвія», 2013 — виноробню «Ольвія нуво». Мешканці брали участь в антитерористичній операції та операції Обʼ­єд­наних сил на Сході України (2014–22), воювали після початку повномас­штабного вторгне­н­ня військ РФ в Україну (від 24 лютого 2022). Територія села та його околиць була кілька разів об­стріляна російськими військовиками. 

У П. — загальноосвітній ліцей, дитсадок; Палац культури, бібліотека, дитяча музична школа; амбулаторія загальної практики сімейної медицини. Є православна церква св. Іллі. Серед видатних уродженців — прозаїк І. Кушко. З П. повʼязані життя та діяльність фахівця у галузі сільського господарства, почесного члена УААН, Героя України Ф. Іванова, по­друж­жя живописців, графіків Володимира (заслужений художник України) та Тетяни Ба­хтових.