Парутине

Визначення і загальна характеристика

ПАРУ́ТИНЕ (1795–1918 — Іллінське) — село Миколаївського (до липня 2020 — Очаківського) району Миколаївської області. У вересні 2016 Парутинську сільську раду (з селами Каталине, Прибузьке) зараховано до Куцурубської сільської громади. П. знаходиться на правому березі Бузького лиману (див. Дніпровсько-Бузький лиман), за 35 км від м. Очаків і 42 км від Миколаєва. Площа 2,17 км². За переписом населення 2001, проживали 1996 осіб; станом на січень 2021 — 1732 особи; переважно українці.

На парутинських землях виявлено поселення доби бронзи, кілька скіфських поселень і курганів. У 1-й половині 6 ст. до н. е. вихідці з Мілета заклали на правому березі Бузького лиману, на південній околиці сучасного села, місто-державу Ольвія, що стала одним з найбільших економічних, торговельних і культурних центрів Північного Причорномор’я. На її території нині – «Ольвія» Національний історико-археологічний заповідник Інституту археології НАНУ. 1789 на південному схилі Парутинської балки, поблизу урочища Сто Могил старообрядці-липовани з с. Чобричі (нині Слободзейського р-ну, Молдова), які були нащадками втікачів дончан-некрасівців, заснували поселення П. Вони збудували тут 37 хат і каплицю, займалися хліборобством і рибальством. Після закінчення російсько-турецької війни 1787–91 понад 12 тис. десятин землі на правобережжі Бузького лиману, куди належало і П., за наказом Катерини II отримав у власність граф Ілля Безбородько. Некрасівці-липовани повернулися на раніше обжиті землі до Дністра. Новий власник поселив тут кріпаків з Чернігівщини та інших українських територій. Село перейменували на Іллінське. 

Водночас назва П. фігурувала й надалі, а офіційно утвердилася після більшовицького перевороту 1918. У 1795–96 — у складі Вознесенського намісництва; 1796–1802 — Новоросійської, 1802–03, 1920–22 — Миколаївської, 1803–1920 — Херсонської, 1922–25 — Одеської губерній; 1795–1825 — Херсонського, 1825–1920 — Одеського, 1920–22 — Миколаївського повітів. Іллінське (П.) мало статус м-ка (до середини 1920-х рр.) та було центром Анчекрак-Іллінської волості (до 1923). У 1858 — 100 дворів і 864 мешканці; 1886 — відповідно 200 і 1165. У 1861 відкрито церковнопарафіяльну, 1898 — 4-класну земську школи. Під час воєнних дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923–30 — у складі Миколаївської округи; 1932–37 — Одеської, від 1937 — Миколаївської областей; 1923–63, 1965–2020 — Очаківського, 1963–65 та від 2020 — Миколаївського р-нів. 

Жителі чинили опір насильницькій колективізації, згодом потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталінських репресій. 1925 створено машинно-тракторне товариство, 1928 — машинно-тракторний кущ, 1930 — Парутинське МТС. У період тимчасової нацистської окупації (20 серпня 1941 — 29 березня 1944) П. належало до Очаківського пов. румунського губернаторства Трансністрія. На фронтах 2-ї світової війни воювали понад 250 воїнів-земляків, з них 119 загинули. 1969 засновано винрадгосп «Ольвія», 2013 — виноробню «Ольвія нуво». Мешканці брали участь в антитерористичній операції та операції Об’єднаних сил на Сході України (2014–22), воювали після початку повномасштабного вторгнення військ РФ в Україну (від 24 лютого 2022). Територія села та його околиць була кілька разів обстріляна російськими військовиками. 

У П. — загальноосвітній ліцей, дитсадок; Палац культури, бібліотека, дитяча музична школа; амбулаторія загальної практики сімейної медицини. Є православна церква св. Іллі. Серед видатних уродженців — прозаїк І. Кушко. З П. пов’язані життя та діяльність фахівця у галузі сільського господарства, почесного члена УААН, Героя України Ф. Іванова, подружжя живописців, графіків Володимира (заслужений художник України) та Тетяни Бахтових.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю