Ралко Марія Олександрівна

Визначення і загальна характеристика

РАЛКО́ Марія Олександрівна (14. 07. 1950, Київ — 04. 02. 2024, там само) — архітектор-художник. Дружина Станіслава, мати Олександра Адаменків. Народний художник України (1994). Член НСХУ (1989). Дійсний член Української академії архітектури (1998). Державна премія України в галузі архітектури (1991). Почесна відзнака Президента України (1996). Закінчила Київський художній інститут (1974; майстерня А. Добровольського). Працювала художником Київського творчо-виробничого об’єднання «Художник»; архітектором, заступником директора, головним архітектором-художником (від 1998) Державного підприємства «Проєктне бюро Управління справами» (Київ). Серед реалізованих проєктів — Літературний музей України (інтер’єри, 1986), Національний театр опери та балету України імені Т. Шевченка (художньо-декоративні вироби з кришталю та порцеляни, 1987), станція метро «Золоті ворота» (світильники, 1990), посольство Алжиру в Україні (гобелени та вітражі, 1993–94), Палац «Україна» (інтер’єри представницьких приміщень, декоративні кришталеві світильники, 1996), Палац мистецтв «Український дім» (гобелен, декоративне панно), Державний театр ляльок (завіса, панно, світильники, вітражі), об’єкти Адміністрації Президента України та урядової резиденції (проєктування інтер’єрів та виконання в інтер’єрах гобеленів, світильників, керамічних панно; усі — 2-га половина 1990-х — 2000-і рр.) у Києві, Рівненський художньо-драматичний театр (художньо-декоративні канделябри з кришталю та порцеляни, 1981–83), Палац культури у м. Ровеньки Ворошиловградської (нині Луганської) обл. (інтер’єри, 1983–85).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю