ДОБРОВО́ЛЬСЬКИЙ Анатолiй Володимирович (06(19). 05. 1910, с. Буки, нині Малин. р-ну Житомир. обл. — 19. 04. 1988, Київ) — архiтектор. Чоловік Г. Добровольської.Професор (1965). Член СА СРСР. Дійсний член Академії архітектури СРСР (1950), Академії архітектури УРСР (1950), АМ СРСР (1979), віце-президент Академії будівництва та архітектури УРСР (1956–65). Сталінcька премія (1950, 1951). Премія РМ СРСР (1981). Державні нагороди СРСР. Закiн. Київ. інж.-буд. ін­ститут (1934; викл. О. Вербицький, М. Даміловський, В. Кричевський). Від­тоді працював у 1-й архіт. майстерні Київ. міськвиконкому, зводив житл. будинки на Брест-Литовському шосе (нині про­спект Пере­моги) та в Дарниці. Під час 2-ї світової війни будував військ. обʼєкти на Уралі та нафто­провід Астрахань–Саратов. Від 1944 — на від­будові Києва (1950–55 — гол. арх.). 1943–45 — професор кафедри архіт. проектува­н­ня Київ. інж.-буд. ін­ституту; від 1959 — проф., від 1962 — керівник творчої архіт. майстерні Київ. худож. ін­ституту. Один з авторiв проектів забудови Хрещатика і прилеглих до нього кварталiв (будівництво роз­почато 1951), комплексу Iн-ту фiзики АН УРСР (нині НАНУ) на про­спекті Науки, № 46 (1955), кiнотеатру «Україна» на вул. Карла Маркса (нині Арх. В. Городецького), № 5 (1960–64), станцiй метрополiтену «Хрещатик» (назем. вестибюль та ресторан «Хрещатик», 1958–63; під­зем. вестибюль, 1960), «Вокзальна» (назем. вестибюль, 1960), «Завод “Більшовик”» (нині «Шулявська», 1962–65), готелю «Москва» (нині «Україна») на вул. Жовтневої революції (нині Ін­ститутська), № 4 (1959–61), Будинку художника на вул. Артема, № 1/5 (1978–82), Моск. мосту через Дні­про (1978; усі — Київ), вокзалу аеропорту «Борис­піль» (1959–65; м. Борис­піль Київ. обл.). За­ймався живописом. Досліджував памʼятки нар. архітектури, укр. бароко — житло та церкви Київщини і Полтавщини. За його ред. ви­йшли кн. «Строительная керамика» (1954), «Архитектура Советской Украины за 40 лет» (1957), «Украина: Архитектура городов и сел» (1959; усі — Київ).