Сірий Валентин Павлович
Визначення і загальна характеристика
СІ́РИЙ Валентин Павлович (12. 12. 1937, с. Золотоношка Драбівського, нині Золотоніського р-ну Черкаської обл. — 11. 05. 2021, с. Нечаївка Черкаського р-ну) — художник-монументаліст і графік. Батько Оксани та Максима Сірих. Заслужений художник України (2010). Член НСХУ (1990). Закінчив Київський художній інститут (1971; викладачі С. Грош, Т. Лящук, В. Басанець). Від 1971 — у Черкасах. Спочатку працював над плакатами, пейзажами, портретами, згодом створив значну кількість монументальних розписів, зокрема «Дружба народів» в Палаці культури (1979) та «Досвітні вогні» в Центральній міській бібліотеці (1989) в Черкасах, «Шевченко — поет і художник» в Будинку культури в с. Шевченкове (Черкаська обл., 1983). Вагоме місце у творчості належить шевченківській тематиці, роботам у жанрі графічних замальовок для розписів на теми української міфології. Для портретів митця характерне тонке відтворення людської індивідуальності й глибини внутрішнього світу портретованого; у них С. дивовижним чином передавав дух часу. Брав участь у розробленні проєктів культових споруд; від 1995 створював архітектурні малюнки та ескізи. Автор поетичних творів, що друкували в літературно-мистецькому журналі «Склянка часу» (2014) та «Буковинському журналі» (2015, № 3). Учасник обласних, всеукраїнських мистецьких виставок. Персональні — у Черкасах (2010, 2022 — родинна). Деякі роботи С. зберігають у Черкаському художньому музеї, Музеї «Кобзаря» Т. Шевченка (Черкаси).
Додаткові відомості
- Основні твори
- плакати — «І. Вишенський» (1968), «Ілько Голота» (1969); панно — «Дружба народів» (1980), «Вечорниці» (1983), «Витоки» (1988), «Наша дума» (1989), «Коріння» (1990); «Т. Шевченко» (1986, 1998), «Зупинка», «Айстри» (обидва — 1989), «Баба Марія», «Юра» (обидва — 1999), «І голову схопивши в руки...», «Молодий Т. Шевченко» (обидва — 2007), «Зима», «Весна у Нечаївці», «І повіє огонь новий з Холодного Яру» (усі — 2008); серія портретів односельчан (1998).