СІ́РИЙ Валентин Па­влович (12. 12. 1937, с. Золотоношка Драбівського, нині Золотоніського р-ну Черкаської обл. — 11. 05. 2021, с. Нечаївка Черкаського р-ну) — художник-монументаліст і графік. Батько Оксани та Максима Сірих. Заслужений художник України (2010). Член НСХУ (1990). Закінчив Київський художній ін­ститут (1971; викладачі С. Грош, Т. Лящук, В. Басанець). Від 1971 — у Черкасах. Спочатку працював над плакатами, пейзажами, порт­ретами, згодом створив значну кількість монументальних роз­писів, зокрема «Дружба народів» в Палаці культури (1979) та «Досвітні вогні» в Центральній міській бібліотеці (1989) в Черкасах, «Шевченко — поет і художник» в Будинку культури в с. Шевченкове (Черкаська обл., 1983). Вагоме місце у творчості належить шевченківській тематиці, роботам у жанрі графічних замальовок для роз­писів на теми української міфології. Для порт­ретів митця характерне тонке від­творе­н­ня людської індивідуальності й глибини внутрішнього світу порт­ретованого; у них С. дивовижним чином пере­давав дух часу. Брав участь у роз­роблен­ні проєктів культових споруд; від 1995 створював архітектурні малюнки та ескізи. Автор поетичних творів, що друкували в літературно-мистецькому журналі «Склянка часу» (2014) та «Буковинському журналі» (2015, № 3). Учасник обласних, всеукраїнських мистецьких ви­ставок. Персональні — у Черкасах (2010, 2022 — родин­на). Деякі роботи С. зберігають у Черкаському художньому музеї, Музеї «Кобзаря» Т. Шевченка (Черкаси).