Світовий банк

СВІТОВИ́Й БАНК  — між­народна фінансово-кредитна організація, спеціалізована установа Організації Обʼ­єд­наних Націй, що надає країнам-членам фінансову та екс­пертну допомогу для під­трима­н­ня їхнього роз­витку. Заснований у грудні 1945, роз­почав операційну діяльність у червні 1946. Штаб-квартира роз­ташована у Вашинґтоні. Створен­ню C. б. пере­дувало ухвале­н­ня 1944 на Брет­тон-Вудській фінансовій конференції (США) його статутних документів. Як і Між­народний валютний фонд, С. б. належить до головних елементів Брет­тон-Вудської системи. Його перші кредити були спрямовані на післявоєн­ну від­будову Західної Європи, але вже з кінця 1940-х рр. основну увагу зосереджено на під­тримці роз­витку країн Азії, Африки, Латинської Америки. C. б. є головною установою Групи C. б., що обʼ­єд­нує 5 взаємоповʼязаних ін­ституцій: Між­народний банк рекон­струкції та роз­витку (1945), Між­народну фінансову корпорацію (1956), Між­народну асоціацію роз­витку (1960), Між­народний центр з урегулюва­н­ня інвестиційних спорів (1966), Багато­сторон­нє агентство з гарантува­н­ня інвестицій (1988). Термін «С. б.» найчастіше за­стосовують щодо Між­народного банку рекон­струкції та роз­витку і Між­народної асоціації роз­витку, що без­посередньо надають фінансува­н­ня країнам. Вищий керівний орган — Рада С. б., до якої входять пред­ставники усіх країн-членів (за­звичай міністри фінансів або очільники центральних банків). Поточне управлі­н­ня здійснює Викона­вча рада (25 виконавчих директорів) на чолі з президентом, якого обирає Рада директорів (він від­повід­ає за реалізацію стратегії та адмініструва­н­ня діяльності С. б.). Фінансові ресурси C. б. формують за рахунок внесків країн-членів (оплачений статутний капітал) і запозичень на світових фінансових ринках (через випуск облігацій). Основна місія C. б. — боротьба з бідністю та сприя­н­ня сталому економічному зро­стан­ню у країнах, що роз­виваються. Він надає довго­строкові позики на проєкти роз­витку (часто пільгові — через Між­народну асоціацію роз­витку), фінансує роз­будову інфра­структури, роз­виток сільського господарства, промисловості, систем освіти й охорони здоровʼя, проводить політику під­тримки приватного під­приємництва. C. б. може виділяти гранти на соціальні про­грами, надавати технічну допомогу (екс­пертні консультації, на­вча­н­ня управлінців), здійснювати аналітичні дослідже­н­ня та публікувати доповіді щодо глобального економічного роз­витку. Важливий напрям діяльності — стимулюва­н­ня притоку приватних інвестицій у країни-позичальники, зокрема шляхом спів­фінансува­н­ня проєктів і на­да­н­ня гарантій інвесторам. C. б. дотримується принципів політичної нейтральності, фінансової стійкості та партнерства з країнами-позичальниками. Від­повід­но до Статуту, він ухвалює ріше­н­ня, послуговуючись лише економічними критеріями та уникаючи політичної ангажованості у внутрішні справи держав-членів. Кредитува­н­ня здійснюють на умовах поверне­н­ня коштів із ретельною оцінкою плато­спроможності позичальника й очікуваної ефективності проєкту. C. б. тісно спів­працює з урядами країн, іншими між­народними організаціями та донорською спільнотою, приділяючи значну увагу про­зорості й підзвітності у реалізації проєктів. У світовій фінансовій системі він є одним із найважливіших джерел офіційної допомоги роз­витку (найбільшим у світі за обсягами фінансової під­тримки для країн, що роз­виваються). Разом із Між­народним валютним фондом C. б. належить до базових ін­ституцій регулюва­н­ня між­народних фінансів, що ви­значили засади світового економічного порядку після 2-ї світової війни. Він значно впливає на економічну політику багатьох держав через на­да­н­ня фінансува­н­ня, повʼязаного з реалізацією реформ і проєктів, а також через аналітичну діяльність (під­готовку глобальних доповід­ей, зокрема щорічної «Доповіді про світовий роз­виток», індикаторів роз­витку тощо). За час існува­н­ня діяльність C. б. охопила сотні великих проєктів, що сприяли модернізації інфра­структури, роз­витку людського капіталу та під­вищен­ню фінансової стабільності числен­них країн. Його пріоритети змінювалися від­повід­но до глобальних викликів: від післявоєн­ної від­будови та під­тримки промислового роз­витку — до боротьби з масовою бідністю, сприя­н­ня сталому роз­виткові та виріше­н­ня питань, зокрема зміни клімату й подола­н­ня наслідків світових фінансових криз. C. б. продовжує ві­ді­гравати провід­ну роль у мобілізації ресурсів для країн, що потребують зовнішньої під­тримки, і залишається головним елементом світової фінансової системи.

Завантажити статтю