Примаков Віталій Маркович

Визначення і загальна характеристика

ПРИМАКО́В Віталій Маркович (18(30). 12. 1897, м-ко Семенівка Новозибківського пов. Чернігівської губ., нині місто Новгород-Сіверського р-ну Чернігівської обл. — 11. 06. 1937, Москва) — військовик. Комкор (1935). Орден Червоного Прапора (1919, 1921, 1929). Від 1909 навчався у Чернігівській чоловічій гімназії, де потоваришував із Ю. Коцюбинським, під впливом якого розпочав революційну діяльність. 1914 вступив до РСДРП(б). 1915 за ведення агітації проти війни серед військовиків Чернігівського гарнізону засуджений до довічного заслання у Сибір. Після Лютневої революції 1917 повернувся в Україну. Від червня того ж року — член Київського комітету РСДРП(б), від серпня — рядовий 13-го піхотного запасного полку. Делегат 2-го Всеросійського з’їзду рад. У грудні 1917 Всеросійським ЦВК відряджений в Україну. Один із організаторів 1-го Українського полку Червоного козацтва. Командував кавалерійським полком (грудень 1917 — серпень 1919), бригадою (серпень–жовтень 1919), 8-ю кавалерійською дивізією (жовтень 1919 — жовтень 1920). Відтоді — командир 1-го кінного корпусу Червоного козацтва. Брав участь у боях проти Армії УНР, військ А. Денікіна і П. Врангеля, придушенні селянсько-повстанського руху в Україні, боротьбі з басмачами у Cередній Азії. Від квітня 1925 перебував у відрядженні в Китаї; від травня 1926 — командир і військком 1-го стрілецького корпусу; 1927–30 — військовий аташе в Афганістані та Японії; 1930–33 — командир і військком 13-го Уральського стрілецького корпусу; від лютого 1933 — заступник командувача Північнокавказького військового округу; від грудня 1934 — заступник інспектора ВНЗів Червоної армії; від січня 1935 — заступник командувача Ленінградського військового округу, член Військової ради при наркоматі оборони СРСР. Автор нарисів і спогадів «Червонное казачество» (Х., 1923), «Записки волонтера: Гражданская война в Китае» (Ленинград, 1927; Москва, 1967), «Афганистан в огне» (Ленинград, 1930). У серпні 1936 заарештований, 11 червня 1937 за звинуваченням в участі у антирадянській троцькістській військово-фашистській змові засуджений до розстрілу. Реабілітований 1957.

Завантажити статтю