Примаков Віталій Маркович

ПРИМАКО́В Віталій Маркович (18(30). 12. 1897, м-ко Семенівка Новозибківського пов. Чернігівської губ., нині місто Новгород-Сіверського р-ну Чернігівської обл. — 11. 06. 1937, Москва) — військовик. Комкор (1935). Орден Червоного Прапора (1919, 1921, 1929). Від 1909 на­вчався у Чернігівській чоловічій гімназії, де потоваришував із Ю. Коцюбинським, під впливом якого роз­почав революційну діяльність. 1914 вступив до РСДРП(б). 1915 за веде­н­ня агітації проти війни серед військовиків Чернігівського гарнізону засуджений до довічного засла­н­ня у Сибір. Після Лютневої революції 1917 повернувся в Україну. Від червня того ж року — член Київського комітету РСДРП(б), від серпня — рядовий 13-го піхотного запасного полку. Делегат 2-го Всеросійського зʼ­їзду рад. У грудні 1917 Всеросійським ЦВК від­ряджений в Україну. Один із організаторів 1-го Українського полку Червоного козацтва. Командував кавалерійським полком (грудень 1917 — серпень 1919), бригадою (серпень—жовтень 1919), 8-ю кавалерійською дивізією (жовтень 1919 — жовтень 1920). Від­тоді — командир 1-го кін­ного корпусу Червоного козацтва. Брав участь у боях проти Армії УНР, військ А. Денікіна і П. Врангеля, придушен­ні селянсько-пов­станського руху в Україні, боротьбі з басмачами у Cередній Азії. Від квітня 1925 пере­бував у від­ряджен­ні в Китаї; від травня 1926 — командир і військ­ком 1-го стрілецького корпусу; 1927—30 — військовий аташе в Афгані­стані та Японії; 1930—33 — командир і військ­ком 13-го Уральського стрілецького корпусу; від лютого 1933 — за­ступник командувача Пів­нічнокавказького військового округу; від грудня 1934 — за­ступник ін­спектора ВНЗів Червоної армії; від січня 1935 — за­ступник командувача Ленін­градського військового округу, член Військової ради при наркоматі оборони СРСР. Автор нарисів і спогадів «Червон­ное казачество» (Х., 1923), «Записки волонтера: Граж­данская война в Китае» (Ленин­град, 1927; Москва, 1967), «Афгани­стан в огне» (Ленин­град, 1930). У серпні 1936 заарештований, 11 червня 1937 за звинуваче­н­ням в участі у антирадянській троцькістській військово-фашистській змові засуджений до роз­стрілу. Реабілітований 1957.

Завантажити статтю