ПЕТІ́ Володимир Микола­йович (06. 02. 1904, м. Пудож Олонецької губ., нині Карелія, РФ — 20. 10. 1942, м. Свердловськ, нині Єкатеринбург, РФ) — архітектор. На­вчався у Петро­градському ін­ституті інженерів залізничного транс­порту (нині Санкт-Петербург, був від­рахований «за не­пролетарське походже­н­ня»), закінчив Харківський художній ін­ститут (1930). Від­тоді працював архітектором, згодом — керівником архітектурно-проєктної майстерні № 2 Архітектурно-планувального управлі­н­ня Харківської міськради; від 1938 — доцент кафедри архітектурного проєктува­н­ня Харківського ін­ституту інженерів комунального господарства. У серпні 1941 брав участь у маскуван­ні Харківського залізничного вузла й очікував призову в армію, однак 3 вересня був заарештований і вивезений у м. Свердловськ, де його за сфабрикованою справою роз­стріляли. 1959 реабілітований. Серед реалізованих проєктів — рекон­струкція Держбанку на розі вулиці Сумська та провулку Театральний (внутрішнє пере­планува­н­ня, надбудова 2-х поверхів на приміщен­ні власне банку та пере­будова і надбудова 3-х поверхів до прилягаючої зі східного боку будівлі; разом з О. Бекетовим, кінець 1920-х рр. — 1932), будинку Харківської міської ради на площі Кон­ституції (разом з В. Пушкарьовим і В. Троценком, середина 1930-х рр.) та оперного театру на вулиці Римарська (нині філармонія, кінець 1930-х рр.); гребна станція (разом з З. Дирмонт), житлові будинки на вулиці К. Лібкнехта (нині Сумська), № 118, на про­спекті Правди (нині Незалежності), № 3 та «Су­спільність». За­ймався також станковою графікою, зокрема виконав серію офортів старої частини м. Чугуїв Харківської обл.