Радзієвський Микола Іванович

РАДЗІЄ́ВСЬКИЙ Микола Іванович (15(27). 11. 1884, с. Єрки Звенигородського пов. Київської губ., нині с-ще Звенигородського р-ну Черкаської обл. — 27. 05. 1965, Хмельницький) — композитор, диригент, музично-громадський діяч. Заслужений артист УСРР (1930). Член СКУ (до 1941). Закінчив математичний факультет Університету святого Володимира у Києві (1909).На­вчався у Московській консерваторії (кл. композиції О. Ільїнського, Ф. Кенемана). 1918 працював диригентом Українського театру в Севастополі (нині АР Крим). 1924 заснував у Києві екс­периментальний оркестр народних інструментів «МіК» (мандолін і концертин). 1925 хорові твори Р. були пред­ставлені на Музичній ви­ставці у м. Біла Церква (нині Київської обл.) разом із творами М. Вериківського, Г. Верьовки, П. Козицького, М. Леонтовича, К. Стеценка. Від 1928 — член Київської філії Музичного товариства імені М. Леонтовича, а також член правлі­н­ня. Разом із Д. Бертьє організував і керував симфонічним гуртком при Товаристві. 1928–34 — диригент Київської української опери, перший виконавець творів Л. Ревуцького, Б. Лятошинського, Б. Яновського (зокрема опери «Дума чорноморська», 1929), по­становник опер «Тарас Бульба» М. Лисенка, «Фауст» Ш. Ґуно, «Севільський цирульник» Дж. Рос­сіні, «Отел­ло», «Ріґолет­то» Дж. Верді, диригент балетів «Пан Каньовський» М. Вериківського, «Золота доба» Д. Шостаковича. Під­тримував творчі контакти з диригентом Л. Брагінським, режисерами В. Манзієм, М. Дисковським, Ю. Лішанським, художниками І. Курочкою-Армашевським, О. Хвостенко-Хвостовим. 1934 після реорганізації театру у звʼязку з пере­несе­н­ням столиці до Києва був (як ві­домий прихильник української культури) пере­ведений до м. Маріуполь (нині Донецької обл.). 1934–39 — головний диригент Пере­сувного оперного театру у Він­ниці. 1939 направлений до м. Новосибірськ (РФ) для роботи у ново­створеному оперному театрі. 1941 повернувся до Києва, працював диригентом оперної студії при Консерваторії та Театру опери і балету УРСР. Не витримавши тиску окупаційної влади, покинув місто і до звільне­н­ня пере­ховувався з родиною в сільській місцевості. 1946–53 — завідувач музичної частини й диригент музично-драматичних театрів у Він­ниці й Проскурові (нині Хмельницький). Після виходу на пенсію працював з аматорським хором міліції, був членом журі обласних фестивалів, провадив семінари для вчителів. У Хмельницькому на фасаді будинку, де мешкав Р., встановлено меморіальну дошку.