Радзієвський Микола Іванович
РАДЗІЄ́ВСЬКИЙ Микола Іванович (15(27). 11. 1884, с. Єрки Звенигородського пов. Київської губ., нині с-ще Звенигородського р-ну Черкаської обл. — 27. 05. 1965, Хмельницький) — композитор, диригент, музично-громадський діяч. Заслужений артист УСРР (1930). Член СКУ (до 1941). Закінчив математичний факультет Університету святого Володимира у Києві (1909).Навчався у Московській консерваторії (кл. композиції О. Ільїнського, Ф. Кенемана). 1918 працював диригентом Українського театру в Севастополі (нині АР Крим). 1924 заснував у Києві експериментальний оркестр народних інструментів «МіК» (мандолін і концертин). 1925 хорові твори Р. були представлені на Музичній виставці у м. Біла Церква (нині Київської обл.) разом із творами М. Вериківського, Г. Верьовки, П. Козицького, М. Леонтовича, К. Стеценка. Від 1928 — член Київської філії Музичного товариства імені М. Леонтовича, а також член правління. Разом із Д. Бертьє організував і керував симфонічним гуртком при Товаристві. 1928–34 — диригент Київської української опери, перший виконавець творів Л. Ревуцького, Б. Лятошинського, Б. Яновського (зокрема опери «Дума чорноморська», 1929), постановник опер «Тарас Бульба» М. Лисенка, «Фауст» Ш. Ґуно, «Севільський цирульник» Дж. Россіні, «Отелло», «Ріґолетто» Дж. Верді, диригент балетів «Пан Каньовський» М. Вериківського, «Золота доба» Д. Шостаковича. Підтримував творчі контакти з диригентом Л. Брагінським, режисерами В. Манзієм, М. Дисковським, Ю. Лішанським, художниками І. Курочкою-Армашевським, О. Хвостенко-Хвостовим. 1934 після реорганізації театру у звʼязку з перенесенням столиці до Києва був (як відомий прихильник української культури) переведений до м. Маріуполь (нині Донецької обл.). 1934–39 — головний диригент Пересувного оперного театру у Вінниці. 1939 направлений до м. Новосибірськ (РФ) для роботи у новоствореному оперному театрі. 1941 повернувся до Києва, працював диригентом оперної студії при Консерваторії та Театру опери і балету УРСР. Не витримавши тиску окупаційної влади, покинув місто і до звільнення переховувався з родиною в сільській місцевості. 1946–53 — завідувач музичної частини й диригент музично-драматичних театрів у Вінниці й Проскурові (нині Хмельницький). Після виходу на пенсію працював з аматорським хором міліції, був членом журі обласних фестивалів, провадив семінари для вчителів. У Хмельницькому на фасаді будинку, де мешкав Р., встановлено меморіальну дошку.
Додаткові відомості
- Основні твори
- для симфонічного оркестру — увертюра «Сагайдачний», «Фантастична поема»; струнне тріо; понад 80 хорів та солоспівів на слова Г. Сковороди, Т. Шевченка, І. Франка, М. Рильського, В. Сосюри, П. Тичини; твори для фортепіано; обробки народних пісень, музика до театральних вистав.