Лішанський Юхим Якович
ЛІША́НСЬКИЙ Юхим Якович (26. 09(09. 10). 1905, Київ – 21. 05. 1982, там само) – режисер, педагог. Батько Є. Лішанського. Професор (1950). Заслужений артист УРСР (1939). Закін. драм. студію МХАТу (1925), режисер. майстерню Мист. об’єдн. «Березіль» (Київ, 1926). Працював 1927–31 реж. у театрах Києва, читав лекції у Харків. муз.-драм. інституті, керував театром малих форм. 1931–41 – завідувач кафедри режисури Театр. інституту, засн., худож. кер., реж. театру Червоної армії, опер. студії при Консерваторії (усі – Київ). Під час 2-ї світової війни працював реж. театрів Кустаная (нині Костанай, Казахстан), Алтаю (РФ), Дніпроп. театру рос. драми ім. М. Горького, Харків. укр. драм. театру ім. Т. Шевченка. 1947–82 викладав на каф. опер. підготовки Київ. консерваторії (до 1952 – завідувач кафедри); водночас 1974–76 вів курс радіолекцій з майстерності актора і реж. на Укр. радіо. Сповідував творчі принципи Є. Вахтангова, Леся Курбаса, К. Станіславського. В опер. і драм. виставах Л. прагнув до створення органіч. цілого на основі єдності драматургії, худож. оформлення, музики. На поч. 1930-х рр. використовував у постановках несподівані сценічні ракурси, кіно- й поліекрани; в опер. виставах упроваджував принципи драми, відкидаючи статику, традиц. для умов. жанру опери. Серед учнів – В. Антонюк, Ю. Березін, Д. Гнатюк, М. Кондратюк, А. Кочерга, О. Кусенко, Є. Мірошниченко, А. Мокренко, Л. Руденко, Ю. Тимошенко.
Вистави: «Дума чорноморська» Б. Яновського, «Сірано де Бержерак» Е. Ростана, «Мадам Баттерфляй» Дж. Пуччіні, «Корневільські дзвони» Р. Планкетта, «Останній рейд» С. Потоцького (1929), «Одруження» М. Гоголя, «Дохідне місце» О. Островського, «Дні Турбіних» М. Булгакова, «Інтервенція» Л. Славіна, «Далі буде» О. Бруштейн (усі – 1931–34), «Чарівна флейта» В.-А. Моцарта (1938; 1956), «Віндзорські кумоньки» О. Ніколаї (1947), «Євгеній Онєгін», «Черевички» П. Чайковського (обидві – 1953), «Весілля в Малинівці» О. Рябова (кін. 1960-х рр.), «Моцарт і Сальєрі» М. Римського-Корсакова (1975).
Літ.: Новікова О. Новатор драми та опери // ДТ. 2005, 14 жовт.; Антонюк В. Г. Лішанський Юхим Якович // Зі спадщини майстрів: Наук. вісн. Нац. муз. академії України. К., 2013. Вип. 101, кн. 2.
В. Г. Антонюк
Основні вистави
«Дума чорноморська» Б. Яновського, «Сірано де Бержерак» Е. Ростана, «Мадам Баттерфляй» Дж. Пуччіні, «Корневільські дзвони» Р. Планкетта, «Останній рейд» С. Потоцького (1929), «Одруження» М. Гоголя, «Дохідне місце» О. Островського, «Дні Турбіних» М. Булгакова, «Інтервенція» Л. Славіна, «Далі буде» О. Бруштейн (усі – 1931–34), «Чарівна флейта» В.-А. Моцарта (1938; 1956), «Віндзорські кумоньки» О. Ніколаї (1947), «Євгеній Онєгін», «Черевички» П. Чайковського (обидві – 1953), «Весілля в Малинівці» О. Рябова (кін. 1960-х рр.), «Моцарт і Сальєрі» М. Римського-Корсакова (1975).
Рекомендована література
- Новікова О. Новатор драми та опери // ДТ. 2005, 14 жовт.;
- Антонюк В. Г. Лішанський Юхим Якович // Зі спадщини майстрів: Наук. вісн. Нац. муз. академії України. К., 2013. Вип. 101, кн. 2.