Пасічна (Надвірнянський)

ПА́СІЧНА  — село На­двірнянського ра­йону Івано-Франківської області. У липні 2019 з Пасічнянської (з селами Букове, Постоята, Соколовиця), Пнівської (з селами Білозорина, Мозолівка; див. Пнів) сільських і Битківської селищної (див. Битків) рад утворено Пасічнянську сільську громаду, до якої у червні 2020 зарахували Зеленську сільську раду (з селами Максимець і Черник). Нині її площа становить 424,5 км², чисельність населе­н­ня (на 1 січня 2024) — 21 283 особи. П. знаходиться на території Галицької Гуцульщини, у Скибовій зоні складчастої області Українських Карпат, на р. Бистриця-На­двірнянська (басейн Дністра), за 52 км від обласного центру, 10 км від райцентру та 15 км від залізничної ст. На­двірна. Найвища гора села — Бзовач (975 м). У Бистрицю-На­двірнянську впадає багато потоків; найбільші з них — Бухтівець (водо­спади Бухтівецько-Бистрицький — 3 м, Бухтівецький верх­ній — 3,5 м та Бухтівецький — 8 м), Роз­тока (водо­спади Роз­тока — 4 м і Роз­тока нижній — 1,5 м), Чорчин. Поряд із Бухтівецьким водо­спадом — Крапельковий водо­спад (10 м), а за бл. 1,5 км — водо­спад Дзвінка (5,7 м). У Скибовій зоні складчастої області Українських Карпат є місцеві родовища нафти, газу, скляних пісків, сірих вапняків, вапнистих пісковиків. Виявлено окремі прояви руд металів, зокрема заліза. Діють Пасічнянське та Бухтівецьке лісництва На­двірнянського держлісгоспу. Під охороною — заповід­не ур­очище Вижній Кедринець (8,7 га), памʼятки природи місцевого значе­н­ня Бухтівецький (гідрологічна) та Мальовнича скеля (геологічна).

Площа села 10,5 км². За пере­писом населе­н­ня 2001, проживали 4717 осіб; станом на 1 січня 2024 — 4963 особи; пере­важно українці. Через село проходить автошлях На­двірна—Бистриця. П. має присілки: Постоята, Роз­тока, Під­кливи, Поле, Козарки, Май­дан, Верх­ня та Нижня Криминоси (Креминоси), Горішнянка (Струкалєнка) та ін. Назва села походить від слова «пасіка». В минулому люди вирубували ліси, спалювали їх і на тому місці будували хати. Ці місця називалися «пасіки». За іншою версією, село на­звали так тому, що місцеві жителі за­ймалися бджільництвом. П. вперше згадується у писемних джерелах 1560. Жителі брали участь в опришківському русі та Визвольній війні під проводом Б. Хмельницького. Після 1-го поділу Польщі 1772 — під владою Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина). 1860 у П. роз­почали видобуток нафти. Від листопада 1918 — у складі ЗУНР. У травні 1919 сюди уві­йшли польські війська. До 1939 — село На­двірнянського пов. Станіславського воєводства Польщі. У 1930-х рр. тут знаходився табір польської армії. Від 1939 — у складі УРСР. Від 1940 — Станіславської (від 1962 — Івано-Франківська) обл.; 1940–62 та від 1965 — На­двірнянського, 1962–65 — Богородчанського р-нів. Жителі за­знали сталінських ре­пресій. У лісовому ур­очищі Демʼянів Лаз — місце масових поховань жертв комуністичного терору 1939–41. У липні—серпні 1941 На­двірнянщину контролювали румунські, від­тоді до кінця липня 1944 — німецькі війська. До середини 1950-х рр. вело збройну боротьбу під­пі­л­ля ОУН—УПА. 1963 введено в екс­плуатацію Пасічнянський газовий промисел. 1970 унаслідок глибокого бурі­н­ня започатковано Пасічнянське нафтове родовище. У П. — ліцей, дитсадок; клуб, бібліотека; амбулаторія. Діють 3 греко-католицькі церкви: св. Параскеви, Петра і Павла, Пресвятої Трійці. Серед видатних уродженців — фахівець у галузі механіки, математик Л.-М. Зорій, фахівець у галузі філософії права М. Цимбалюк, економіст П. Микитюк. Тут похована хорунжа УСС С. Галечко.