Перемишляни

ПЕРЕ­МИШЛЯ́НИ  — місто Львівського (до 2020 — Перемишлянського) ра­йону Львівської області. У червні 2020 Пере­мишлянську міську, Бачівську, Білецьку (із селами Новосілки, Хомина), Болотнянську (із селами За­ставки-Яблунів, Рівна, Рубче), Борщівську (із селами Виписки, Ла­данці, Пнятин), Брюховицьку (із селами Білка, Костенів), Вишнівчицьку (із селами Камін­на, Лонівка, Плеників), Вовківську (із селами Брикун, Малий Полюхів, Мерещів, Плетеничі), Добряницьку (із селами Плоска, Тучне), Дунаївську (із селами Курний, Під­смереки, Смереківка, Тернівка), Дусанівську, Іванівську, Кореличівську (із с. Прибинь), Коросненську (із селами Затемне, Сивороги, Унів), Лагодівську, Липовецьку (із с. Лоні), Осталовицьку (із селами Роз­сохи, Утіховичі), Подусівську, Подусільнянську, Станимирську (із с. Ганачівка), Ушковичівську (із селами Кимир, Неділиська, Чуперносів), Чемеринецьку (із селами Гуральня, Кузубатиця, Кучерівка) сільські ради зараховано до Пере­мишлянської міської громади (584 км², станом на 1 січня 2022 — 23 591 особа). П. знаходяться на р. Гнила Липа (притока Дністра), за 45 км від Львова та 32 км від залізничної станції Бібрка. Площа 4,8 км². За пере­писом населе­н­ня 2001, проживали 7499 осіб; станом на 1 січня 2022 — 6415 осіб; пере­важно українці. Проходить автотраса Львів—Івано-Франківськ. Міста-по­братими: Скавіна, Лосіце та Янів Під­ляський (усі — Польща).

На території міста та в його околицях зна­йдено глиняний посуд, знаря­д­дя праці періоду бронзи (2 тис. до н. е.) і ран­нього залізного часу (1 тис. до н. е.), а також могильник перших століть н. е. П. вперше згадується у писемних джерелах 1473. Мешканці потерпали від частих нападів татарських загонів, значних руйнувань зав­дано 1515, 1620, 1626, 1667, 1675. На межі 16–17 ст. П. належали шляхтичам Уланецьким, пізніше — Полановським, Балабанам, Мрожкам, Сенявським, Чарторийським, Любомирським і Потоцьким. У 1623 на­дано Маґдебурзьке право, що 1728 було під­тверджене. Від­тоді місто почали активно заселяти ремісники й дрібні торговці. За спогадами фрісландського мандрівника У. Вердума, 1671 П. були значним укріпленим поселе­н­ням. Зберігся інвентарний опис Пере­мишлянського замку, зроблений 1698. Згідно з ним у місті та перед­місті було понад 100 будинків. Після 1-го поділу Польщі 1772 П. вві­йшли до Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина). У 1850-х рр. були 372 двори, проживали 3167 осіб. 1860–1939 — повітовий центр. У 19 ст. П. славилися єдиною в Австро-Угорщині школою пасічників, яку 1857 заснував Ю. Любінецький. 1909 прокладено залізницю, що сприяло роз­витку торгівлі та лісозаготівлі. Під час 1-ї світової війни по­близу П. від­булися 2 запеклі битви між російською та ав­стрійською арміями — 29–30 серпня 1914 і 29 червня — 2 липня 1915. Від 1920 — знову під владою Польщі. 1920–39 — у складі Тернопільського воєводства. На початку 1930-х рр. проживали понад 4,2 тис. осіб, з них 67 % поляків, 20 % євреїв, 13 % українців. Діяв осередок українського товариства «Сокіл». У вересні 1939 уві­йшли радянські війська. Від грудня того ж року — місто Львівської обл.; від грудня 1962 до січня 1965 — Золочівського, від 2020 — Львівського р-нів. 1940–62, 1965–2020 — райцентр. Жителі за­знали сталінських ре­пресій. 1940 засновано г. «Червоний прапор» (1960–62 — «Прапор комунізму», 1966–90 — «Пере­мога»). Від 1 липня 1941 до 23 липня 1944 — під німецькою окупацією. Нацисти створили тут єврейське ґетто, а у травні 1943 роз­стріляли близько 2 тис. євреїв. Під час від­ступу німецькі війська зруйнували значну частину залізниці (1946 її остаточно демонтували). До середини 1950-х рр. вело збройну боротьбу під­пі­л­ля ОУН—УПА. Мешканці від­стоювали європейські цін­ності під час Помаранчевої революції (2004) та Революції гідності (2013–14), брали участь в антитерористичній операції та операції Обʼ­єд­наних сил на Сході України (2014–22), воювали після початку повномас­штабного вторгне­н­ня військ РФ в Україну (від 24 лютого 2022).

У П. — професійний ліцей, 2 загально-освітні школи; Пере­мишлян міста Історико-крає­знавчий музей, Народний дім, музична школа, 2 бібліотеки; лікарня. 1990–2008 у місті друкували г. «Галицький шлях», 2008–17 — г. «Пере­мишлянський край» (обидві були друкованими органами влади Пере­мишлянського р-ну). Від 2002 су­спільно-політичне життя Пере­мишлянщини висвітлює регіональна г. «Нова доба». Памʼятки архітектури: костел св. апостолів Петра і Павла (17 ст.), церква св. Миколая (1805), будинки на вулицях Галицька, № 10, Привокзальна, № 3 та № 6 (усі — початок 20 ст.). 1991 встановлено памʼятник Т. Шевченку, 2012 — церковному діячу УГКЦ О. Ковчу (від 1921 був парохом храму св. Миколая, за на­да­н­ня допомоги пере­слідуваним євреям від 1943 пере­бував у нацистському концтаборі, де й помер, 2001 був беатифікований). Релігійні громади: 2 УГКЦ, 2 православні, християн віри євангельської та юдейська. Серед видатних уродженців — лікар-фтизіатр, громадський діяч Т. Воробець, лікар-патофізіолог М. М. Регеда., лікар-анестезіолог В. Шкільник, живописець М. Мирош, музико­знавець, композитор С. Барбаґ, хоровий диригент, народний артист України М. Кулик, актор, спів­ак, режисер Ю. Кратохвіль, спів­ак, заслужений артист України В. Кудовба, громадська діячка Х.-Т. Девром, учасник російсько-української війни, Герой України Р. Козій. З П. повʼязані життя та діяльність економіста, академіка НАНУ В. Сікори, гігієніста І. Без­копильного, лікаря-стоматолога П. Лушпинського, лікаря-патофізіолога М. С. Регеди, фахівця у галузі сільського господарства Г. Седіла, громадського діяча, журналіста М. Ґеца, право­знавця, громадсько-політичного діяча М. Здерковського, живописця, графіка і скульптора В. Вішована.