ХМЕЛЬНИ́ЦЬКИЙ Стефан Захарович (Chmielnicki Stefan; псевдоніми: Зенобі, Тадеуш Карський, Теофіл Косіба; 03. 09. 1905, м. Камʼянець-Подільський Подільської губ., нині Хмельницької обл. — 15. 11. 1982, м. Ополе, Польща) — польський письмен­ник, журналіст, громадський діяч. Член Спілки польських письмен­ників (1955). Державні нагороди Польщі. 1921 разом із матірʼю пере­брався до Польщі. Закінчив Лодзький університет (1949). Літературну карʼєру роз­почав 1925 в Луцьку: в тижневику «Життя Волині» на­друкував перші твори, в часописі «Католицьке життя» вів авторську колонку та друкував поезії (1925–27). Служив у польському війську й ви­вчав право у Варшавському університеті (1929–31). У 1940 пере­йшов на окуповану німецькими військами територію. У Варшаві працював у торгівлі, згодом у фінансовому бюро, газетах «Новини» (1946), «Коциндер» (1946–47), «Західний вісник» (1953–60). Від 1960 — у Сілезькому ін­ституті (Ополе): керівник видавничого від­ділу, за­ступник директора з адміністративних питань (від 1965). Х. від­відував Камʼянець-Подільський, спілкувався з М. Годованцем, Ю. Альперіним, І. Сварником. Окремі твори уві­йшли до колективних збірників «Zabawne rady na brzydkie pustki» (1954), «Wesele nad Odrą» (1955), «Duchy ze spriteʼami: przedstawienie satyryczne» (1961), «Kuba pije za Jakuba» (1967; усі — Ополе), «Czarodziejskie azoty. Wodewil w 6 odsłonach» (Warszawa, 1955), «Польські фрашки» (К., 1990).