ПРЕ́НКО Олександра Іванівна (16. 10. 1966, м. Ка­спійськ, Даге­стан, РФ) — художниця декоративно-ужиткового мистецтва (килимарство). Членкиня НСМНМУ (2009). Заслужений майстер народної творчості України (2009). Лауреатка обласної премії імені Я. Паученка (2013). Закінчила Даге­станське художнє училище (м. Махачкала, 1986; спеціальність «художник-майстер з килимарства»), Соціально-педагогічний ін­ститут «Педагогічна академія» (Кірово­град, нині Кропивницький, 2000; спеціальність «початкове на­вча­н­ня та практичний психолог»). Працювала художником з килимарства Ставропольського під­приємства художніх промислів (РФ, 1986–90); керівником народного художнього колективу студії «Килимарство» Кірово­градського обласного центру дитячої та юнацької творчості (1990–2004, 2009–13); практичним психологом Кірово­градської міської станції юних техніків (2004–09); керівником гуртка «Килимарство» ліцею «Мрія» (Кропивницький, 2013–22). Авторка методичного посібника «Килимарство» (К., 2001). Використовуючи прості традиційні техніки, вдосконалюючи та шукаючи нові технологічні під­ходи, мисткиня своєю творчістю впроваджує традиції українського килимарства в сучасний жит­тєвий про­стір. Створює декоративні композиції, опираючись на досвід видатних майстрів килимоткацтва від епохи Бароко до сьогоде­н­ня. Сюжети гобеленів і килимів мають від­биток глибоких, сповнених космоген­ної символіки багатовікових пластів української культури. Образну мову композицій вирізняє яскравий декоративізм, насичений знаками, що стали сучасними носіями фольклорної традиції. Килимові площин­ні ляльки, виконані в авторській техніці, вражають своєю монументальністю; вони є від­творе­н­ням світо­гляду майстрині щодо можливості збереже­н­ня історичної памʼяті через форми одягу та декору. Запатентувала технологічну роз­робку творів ужиткового мистецтва «Килимова лялька» (обʼємна та площин­на, 2005). Учасниця обласних, всеукраїнських, між­народних мистецьких ви­ставок та фестивалів декоративно-ужиткового мистецтва від 1999. Персональні ви­ставки — у Кропивницькому (1999, 2020), Києві (2013). Деякі твори П. зберігають у Музеї мистецтв, Художньо-меморіальному музеї О. Осмьоркіна, Центральноукраїнському обласному крає­знавчому музеї (усі — Кропивницький).