Ковальов Олександр Олександрович
КОВАЛЬО́В Олександр Олександрович (18(31). 12. 1915, м. Рогачов, нині Білорусь — 18. 12. 1991, Київ) — скульптор. Сталінcька премія (1950), Державна премія України імені Тараса Шевченка (1975). Народний художник УРСР (1964) та СРСР (1979). Член СХУ (1942). Виховувався у дитбудинку. Закін. Київський художній інститут (1942; викл. Б. Кратко, О. Матвєєв, Л. Шервуд). Учасник всеукр., всесоюз., міжнар. мистецьких виставок від 1943. Персон. — у Києві (1985). Створював монум. і мемор. скульптури, пластику малих форм у реаліст. стилі. Осн. жанр — істор. портрет. Для творчості К. характерні висока ідейно-художня якість, досконалість та виразність форм. Окремі роботи зберігаються у Донец., Закарп., Одес., Полтав., Харків., Севастоп. ХМ, Нац. музеї Т. Шевченка, МТМК, НХМ (усі — Київ), ДГТ (Москва), Нац. галереї Румунії (Бухарест). Серед учнів — В. Фещенко.
Додаткові відомості
- Основні твори
- композиції — «Ударниця», «Робітник», «Шахтар», «Медсестра» (усі — 1930-і рр.); портрети — «Л. Ревуцький» (1945), «М. Лисенко», «М. Рильський» (обидва — 1947), «П. Чайковський», «Ланкова О. Хобта» (обидва — 1949), «В. Філатов» (1952), «Т. Шевченко» (1956; 1987, Нац. опера України ім. Т. Шевченка, Київ), «Б. Гмиря» (1960), «В. Глушко» (1973), «Народна артистка СРСР Л. Чернишова» (1979), «Є. Патон» (1980), «О. Пушкін» (1990); мемор. дошка з барельєфом Т. Шевченка (Київ. університет, 1961); пам’ятники — О. Пушкіну (Київ, 1962; Нью-Йорк, 1970), М. Лисенку (Київ, 1965), В. Філатову (Одеса, 1966), М. Рильському (Київ, 1968; с. Романівка Попільнян. р-ну Житомир. обл., 1972), І. Карпенку-Карому (Музей-заповідник «Хутір Надія», с. Миколаївка Кіровогр. р-ну Кіровогр. обл., 1969), М. Гоголю (смт Гоголеве Великобагачан. р-ну Полтав. обл., 1984), Л. Ревуцькому (с. Іржавець Ічнян. р-ну Черніг. обл., 1989), Т. Шевченку (м. Біла Церква Київ. обл., 1991).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Людина 