КОВАЛІ́В Левко Борисович (псевд. і крипт.: Leonkawallo, Ліо-Кі, Л. К. та ін.; 06(18). 12. 1894, Харків — 26. 10. 1937) — громадсько-політичний діяч, публіцист. Навч. у Київ. комерц. ін­ституті (від 1913), був чл. Укр. студент. громади. Від 1915 — ін­структор с.-г. ко­оперативу Полтав. земства. 1917 став одним із фундаторів УПСР і чл. її ЦК (до 1918). Делегат Всеукр. нац. кон­гресу, чл. УЦР. Заст. голови Полтав. земської управи й губерн. комісара Тимчас. уряду. Депутат Всерос. установ. зборів, 1-го Всеукр. зʼ­їзду рад у Києві. В УПСР — чл. Лів­обереж. бюро, голова Полтав. губерн. комітету. Після роз­колу УПСР 1918 (серед ініціаторів якого був К.) — один із лідерів, за Геть­манату П. Скоропадського — керівник контр­розвідки УПСР (боротьбистів). Спів­працював із більшовиками. 1919 — чл. виконкому Київради, колегії Київ. ЧК, ВУЦВК, за денікінщини — чл. Закордон. бюро Укр. КП (боротьбистів), вів пере­говори про її вступ до Комінтерну з В. Леніним, Г. Зіновʼєвим та ін. Редагував г. «Пролетарська правда» (Житомир). Разом із частиною чл. Укр. КП (боротьбистів) уві­йшов до КП(б)У. Від лютого 1921 — за­ступник наркома закордон. справ УСРР. У листопаді того ж року ви­йшов з КП(б)У і РНК УСРР, мотивуючи це хворобою і бажа­н­ням за­йматися наук. діяльністю. Ви­вчав фотохім. процеси, про­блеми кольор. фото та радіомовле­н­ня. 1925–26 — голова Укр. філії товариства «Радіопередача», 1928–29 — ред. «Універсального журналу», ж. «Фото для всіх», засн. «Техно-мистецької групи А». Автор наук. праць і наук.-популяр. книг. Від 1930 — асп. у Харкові, згодом — у Моск. фіз.-хім. ін­ституті, де й працював: від 1934 — ст. хімік. 5 листопада 1934 заарешт. у Харкові, звинувачений у приналежності до «Обʼ­єд­на­н­ня укр. націоналістів», згодом — до Контр­рев. боротьбист. організації. Єдиний із заарешт. у цій справі не ви­знав своєї вини і не на­звав слідчим жодного прі­звища. Засудж. до 10-ти р. таборів. Покара­н­ня від­бував у БАМлазі, де й роз­стріляний. Реабіліт. 1956.