Коваль Олександр Іванович
КОВА́ЛЬ Олександр Іванович (18. 01. 1955, смт Путила Чернів. обл.) — скульптор. Заслужений художник України (2017). Член НСХУ (1992). Закін. Одес. пед. інститут (1984; викл. П. Борисюк, П. Злочевський, О. Письмиченко). Працює в Одесі: 1984–88 — викладач театр.-худож. училища; від 1990 — пед. інституту; від 1993 — дит. худож. школи № 2; 1995–98 — худож. училища; від 2010 — на каф. образотвор. мистецтва архіт.-худож. інституту академії будівництва та архітектури. На творчій роботі. Учасник всеукр., зарубіж. мистецьких виставок від 1984. Персон. — в Одесі (2008–09). Створюючи скульптури та памʼятники, використовує мармур, вапняк, бронзу. Окремі роботи зберігаються у Музеї сучас. мистецтва Одеси.
Додаткові відомості
- Основні твори
- скульптури — «Чекання» (1978), «Пісня про коня» (1980), «Оголена» (1982), «Пробудження» (1984), «Оля», «Реквієм Т. Завісному» (с. Буша Ямпіл. р-ну Вінн. обл.; обидва — 1986), «Новий день», «Студентка» (обидва — 1987), «Дівчина з рушником» (1990), «Ланжерон» (1997), «Бажання» (1998), «Фортуна» (2001), «Відпочинок» (2002), «Етюд» (2004), «Літня ніч» (2006), «Французький бульвар» (2008), «На березі», «Летять лелеки», «Гімнастка» (усі — 2009), «Скіфський бик» (2010); пам’ятник загиблим у 2-й світ. війні (с. Хичнешть Котов. р-ну, Молдова, 1990); приз для конкурсу «Жінка десятиріччя» (2001).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Людина 