Кандиба Наталія Григорівна
КАНДИ́БА Наталія Григорівна (29. 08(11. 09). 1914, х. Весело-Сімʼянівка, нині у складі смт Дубовʼязівка Конотопського р-ну Сумської обл. — 16. 02. 1983, Київ) — акторка, режисер, майстриня художнього слова. Мати Оксани, бабуся Наталії Мусієнків. Лауреатка Республіканських конкурсів читців, присвячених 150-річчю від дня народження Т. Шевченка (1964), читців польської поезії (1965; обидва — Київ). Закінчив Київський театральний інститут (1937; викл. І. Чабаненко). Відтоді працювала до 1941 і 1950–59 у Київському драматичному театрі імені І. Франка. Під час другої світової війни — у пересувному Українському драматичному театрі імені Т. Шевченка (м. Біла Церква Київської обл.); 1944–45 — на Київській естраді й у складі фронтової театральної бригади радянської армії; 1946–47 — в театрі при Будинку офіцерів; 1947–49 — засновник, художній керівник, режисер аматорського театру при Будинку офіцерів (обидва — м. Веймар, Німеччина). 1960–78 — актриса розмовного жанру Київської філармонії. Поставила вистави «Платон Кречет» О. Корнійчука, «День відпочинку» В. Катаєва, «Чеховські водевілі» за А. Чеховим. Виконувала твори О. Гончара, О. Довженка, М. Рильського, В. Сосюри, М. Стельмаха, П. Тичини, І. Франка, Т. Шевченка, А. Малишка, Л. Забашти, Л. Вишеславського, П. Воронька, Л. Костенко, Б. Олійника, Г. Чубач та ін. Створила програми «Струни серця» (1971), «Орфеєва наречена» (1979), присвячені Лесі Українці і С. Крушельницькій. Грала переважно ролі лірико-драматичного плану, в яких всебічно розкривала внутрішній світ героїнь, відтворюючи складну діалектику їхніх почуттів. Творча палітра К. багата на різнопланові образи і перевтілення.
Додаткові відомості
- Основні ролі
- Соня, Харитина, Варка («Хазяїн», «Наймичка», «Безталанна» І. Карпенка-Карого), Маруся («Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці» М. Старицького), Надія, Наташа («Калиновий гай», «Правда» О. Корнійчука), Аліна («Доля поета» С. Голованівського), Варвара («Єгор Буличов та інші» М. Горького), Ніна («Угрюм-ріка» за В. Шишковим), Людмила («Пізня любов» О. Островського), Горєлова («За тих, хто в морі» Б. Лавреньова), Божена («Під каштанами Праги» К. Симонова), Лінда («Крадіжка» Дж. Лондона); у кіно — Відвідувачка ательє («Пригоди з піджаком Тарапуньки», 1955), Олена («Олекса Довбуш», 1959; обидва — реж. В. Іванов), Мати Юрка («Фортеця на колесах», 1960, реж. О. Ленціус), Наталія Іллівна («Шлях до серця», 1970, реж. В. Івченко).