КАНДИ́БА Наталія Григорівна (29. 08(11. 09). 1914, х. Весело-Сімʼянівка, нині у складі смт Дубовʼязівка Конотоп. р-ну Сум. обл. — 16. 02. 1983, Київ) — актриса, режисер, майстриня художнього слова. Мати Оксани, бабуся Наталії Мусієнків. Лауреатка Респ. конкурсів читців, присвяч. 150-річчю від дня народж. Т. Шевченка (1964), читців польс. поезії (1965; обидва — Київ). Закін. Київ. театр. ін­ститут (1937; викл. І. Чабаненко). Від­тоді працювала до 1941 і 1950–59 у Київ. драм. театрі ім. І. Франка. Під час 2-ї світової війни — у пере­сув. Укр. драм. театрі ім. Т. Шевченка (м. Біла Церква Київ. обл.); 1944–45 — на Київ. естраді й у складі фронт. театр. бригади рад. армії; 1946–47 — в театрі при Будинку офіцерів; 1947–49 — засн., худож. кер., реж. аматор. театру при Будинку офіцерів (обидва — м. Ве­ймар, Німеч­чина). 1960–78 — актриса роз­мов. жанру Київ. філармонії. По­ставила ви­стави «Платон Кречет» О. Корнійчука, «День від­починку» В. Катаєва, «Чеховські водевілі» за А. Чеховим. Виконувала твори О. Гончара, О. Довженка, М. Рильського, В. Сосюри, М. Стельмаха, П. Тичини, І. Франка, Т. Шевченка, А. Малишка, Л. Забашти, Л. Вишеславського, П. Воронька, Л. Костенко, Б. Олійника, Г. Чубач та ін. Створила про­грами «Струни серця» (1971), «Орфеєва наречена» (1979), присвяч. Лесі Українці і С. Крушельницькій. Грала пере­важно ролі лірико-драм. плану, в яких всебічно роз­кривала внутр. світ героїнь, від­творюючи складну діалектику їхніх почут­тів. Творча палітра К. багата на різноплан. образи і пере­втіле­н­ня.