КАНДИ́БА Наталія Григорівна (29. 08(11. 09). 1914, х. Весело-Сімʼянівка, нині у складі смт Дубовʼязівка Конотопського р-ну Сумської обл. — 16. 02. 1983, Київ) — акторка, режисер, майстриня художнього слова. Мати Оксани, бабуся Наталії Мусієнків. Лауреатка Республіканських конкурсів читців, присвячених 150-річчю від дня народже­н­ня Т. Шевченка (1964), читців польської поезії (1965; обидва — Київ). Закінчив Київський театральний ін­ститут (1937; викл. І. Чабаненко). Від­тоді працювала до 1941 і 1950–59 у Київському драматичному театрі імені І. Франка. Під час другої світової війни — у пере­сувному Українському драматичному театрі імені Т. Шевченка (м. Біла Церква Київської обл.); 1944–45 — на Київській естраді й у складі фронтової театральної бригади радянської армії; 1946–47 — в театрі при Будинку офіцерів; 1947–49 — засновник, художній керівник, режисер аматорського театру при Будинку офіцерів (обидва — м. Ве­ймар, Німеч­чина). 1960–78 — актриса роз­мовного жанру Київської філармонії. По­ставила ви­стави «Платон Кречет» О. Корнійчука, «День від­починку» В. Катаєва, «Чеховські водевілі» за А. Чеховим. Виконувала твори О. Гончара, О. Довженка, М. Рильського, В. Сосюри, М. Стельмаха, П. Тичини, І. Франка, Т. Шевченка, А. Малишка, Л. Забашти, Л. Вишеславського, П. Воронька, Л. Костенко, Б. Олійника, Г. Чубач та ін. Створила про­грами «Струни серця» (1971), «Орфеєва наречена» (1979), присвячені Лесі Українці і С. Крушельницькій. Грала пере­важно ролі лірико-драматичного плану, в яких всебічно роз­кривала внутрішній світ героїнь, від­творюючи складну діалектику їхніх почут­тів. Творча палітра К. багата на різнопланові образи і пере­втіле­н­ня.