Мусієнко Оксана Станіславівна
Визначення і загальна характеристика
МУСІЄ́НКО Оксана Станіславівна (27. 05. 1938, Київ) — кінознавець, педагог. Дочка Н. Кандиби, мати Н. Мусієнко. Канд. мистецтвознавства (1973), професор (2005), член-кореспондент НАМУ (2001). Член НСКінУ (1975). Заслужений діяч мистецтв України (1998). Ордени княгині Ольги (2004)та «За заслуги» (2024) 3-го ступеня. Золота медаль НАМУ (2008). Премія НСКінУ (1978, 1987). Закін. Київський університет (1960). Працювала викл. Київ. тех. училища (1962–65); м. н. с. ІМФЕ АН УРСР (Київ, 1972–73); від 1973 — у Київ. університеті театру, кіно і телебачення: 1991–2013 — завідувач кафедри кінознавства, від 2013 — проф. цієї каф. Від 1995 — президент Міжнар. фестивалю дит., молодіж. аудіовізуал. мистецтв «Кришталеві джерела»; 1997–2013 — президент, від 2013 — почес. президент Асоц. діячів кіноосвіти і медіапедагогіки України. Досліджує історію і теорію кіномистецтва. На укр. телебаченні створила творчі портрети зірок світ. кінематографа: Ґ. Ґарбо, М. Дитріх, В. Лі, М. Рьокк, Ж. Ґабена, І. Монтана, Л. Орлової, В. Холодної та ін.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Образ захисника Вітчизни на екрані. К., 1975; Гуманізм і антигуманізм в сучасному кіномистецтві Заходу. К., 1978; У лабіринті ілюзій. К., 1987; Світло далеких зірок. К., 1995 (співавт.); «Нова хвиля» у французькому кінематографі: джерела, теоретичний ґрунт, майстри. К., 1995; Новаторські течії у французькому кінематографі (друга пол. ХХ століття). К., 2005; Українське кіно: тексти та контексти. В., 2009.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
