Кандим Юнус
КАНДИ́М Юнус (справж. — Кандимов Юнус Ураз оглу; 04. 10. 1959, радгосп Аккурган Ташкент. обл., нині місто в Узбекистані — 20. 03. 2005, Сімферополь) — кримськотатарський поет, перекладач. Член НСПУ (1990). Заслужений діяч мистецтв України (2000). Закін. відділ. кримськотатар. філології Ташкент. пед. інституту (1981). Від 1983 працював у ред. г. «Ленин байрагы» («Ленінський стяг») у Ташкенті. Від 1989 — у Сімферополі: кор. г. «Достлукъ» («Дружба»); 1993–96 — голова Кримськотатар. фонду культури АР Крим; 1996–2005 — завідувач відділу літ-ри, історії, етнографії та нар. творчості, ред. г. «Янъы дюнья» («Новий світ»). Член гурту поетів-паліндромістів «Геракліт» (1996). Автор поет. зб. «Сен денъизге бенъзейсинъ» («Ти схожа на море», Ташкент, 1988), «Сары ань — Жовта мить» (К., 1997), «Умют йипи» («Нитка надій», Сф., 2001), «Юрекнен къаплангъан ер — Серцем прикрита земля» (2008), «Козлеримде юкъу екъ» («Ночі без сну», 2009; обидві — Київ); істор.-публіцист. нарису про події 1917 у Криму «Къурултай: о насыл олгъан эди» («Курултай: як це було», Бахчисарай, 1991), кн. про класика кримськотатар. літ-ри Н. Челебіджихана «Куреш мейданыны от басмаз…» («Не заросте бур’яном поле бою…», Сф., 2002). У творчості К. переважає сповідал. лірика зі складним асоціат.-метафор. мисленням, тяжінням до нетрадиц. для кримськотатар. літ-ри версифікац. форм (уперше у літературі тюрк. народів створив паліндроми). Перекладав із азерб., туркм., узб., казах., каракалпац., ґаґауз., турец. (романи Дж. Дагджи, поезії Я.-Б. Бакілера, М.-А. Ерсоя), укр. (твори А. Кримського, П. Тичини, В. Сосюри, М. Мірошниченка, Д. Кононенка, Ю. Мушкетика, Ф. Маківчука та ін.), рос., білорус., польс. мов. У його перекл. кримськотатар. мовою опубл. добірку оповідань М. Коцюбинського в ж. «Йылдыз» («Зірка», 1998, № 4), видано зб. творів Т. Шевченка «Узакъ ве якъын Шевченко» («Шевченко далекий і близький») та поему «Кавказ» (обидва — 2000), вибр. твори Лесі Українки «Бакъкъыйлик авучундаки чечек» («Квітка на долоні вічності», спільно з А. Велієвим) та драму «Лісова пісня» («Орман тюркуси»; обидва — 2001; усі — Сімферополь), яку 2002 поставлено у Кримськотатар. муз.-драм. театрі, реж. А. Сейтаблаєв. Спільно з М. Мірошниченком упорядкував двомовні антології кримськотатар. поезії «Кунештен бир парча — Окрушина сонця» (2003) та «Къарылгъачлар дуасы — Молитва ластівок» (2006; обидві — Київ). К. активно співпрацював з ЕСУ, де завдяки йому подано гасла про багатьох кримськотатар. діячів культури й мистецтва. Від 1999 упорядковував укр.-кримськотатар. словник (не вид.).
Рекомендована література
- Мірошниченко М. Промінь справедливості не знає тіні // Кандим Ю. Сары ань — Жовта мить. К., 1997;
- Антонишин С. Голос звогненої миті // КСв. 1998, 16 жовт.;
- Мірошниченко М. «Не мліє в поклонах на вітрі душа…» // Там само. 1999, 8 жовт.;
- Гуменюк В. Багатогранність творчої спадщини Юнуса Кандима // Там само. 2009, 20 листоп.
Завантажити статтю
Людина 
