КА́НЕР Ем­мануїл Айзикович (19. 11. 1931, Харків — 25. 07. 1986, там само) — фізик.  Чоловік І. Фуголь. Доктор фізико-математичних наук (1964), професор (1971), член-кореспондент АН УРСР (1982). Державна премія УРСР в галузі науки і техніки (1980). Закін. Харків. університет (1954). Від 1955 працював в Ін­ституті радіофізики та електроніки АН УРСР (Харків): від 1965 — засн. і завідувач від­ділу теорії твердого тіла; від 1966 за сумісництвом — професор кафедри теор. фізики Харків. університету. Наукові дослідже­н­ня: електрон­на теорія металів, фізика плазми і напів­провід­ників, статист. теорія пошире­н­ня радіохвиль у тропо­сфері. Спільно з М. Азбелем перед­бачив циклотрон. резонанс у металах; роз­робив теор. положе­н­ня про одночастинк. механізм аномал. про­зорості металів (ефект Гантмахера–К.); із В. Скобовим перед­бачив кілька видів радіохвиль, що можуть поширюватися в металах, виявив магнітне згаса­н­ня хвиль Ландау. Незалежно від А.-Л. Ша­влова (США) за­пропонував метод лазер. роз­діле­н­ня ізотопів. Зробив значний внесок у роз­виток статист. теорії пошире­н­ня радіохвиль у турбулент. тропо­сфері.