Канюка Михайло Сергійович

Визначення і загальна характеристика

КАНЮ́КА Михайло Сергійович (08. 03. 1925, за паспортом — 1922, с. Будаївка, нині у складі м. Боярка Києво-Святошин. р-ну Київ. обл. — 25. 02. 2000, Київ) — письменник, сценарист. Кандидат історичних наук (1970). Член НСПУ (поч. 1960-х рр.), НСКінУ (1963). Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. Закін. Київський університет (1953). Працював у г. «Советский спорт», «Молодь України», «Комсомольская правда»; гол. ред. і дир. Київ. студії телебачення та студії «Укртелефільм» (1960–66); від 1966 — у Київ. університеті: від 1970 — завідувач кафедри телебачення і радіомовлення, 1985–90 — зав. проблем. лаб., декан факультету журналістики. Гол. ред. г. «Кто виноват» (від 1990), «Арссмен» (від 1992), «Новая газета» (від 1995); заст. гол. ред. г. «Киевские новости» (від 1998). Писав укр. та рос. мовами переважно про чекістів і прикордонників. Друкувався від 1940. Автор зб. повістей «Крепость» (1958), «Щедре серце» (1960), «Життя не прощає» (1963), «Місто гасить вогні» (1968), «Кінець кар’єри доктора Гелєва» (1969), «Війна після війни» (1971), «Подорож без надії» (1973), «Мужество» (1979), «Повесть огненных лет» (1981), «Охота на гигантов» (1989, співавт.); роману «Опівнічні стежки» (1978; 1982); співавтор кн. «Біля голубого екрана» (1963), посібника «Тележурналістика: Телевізійний фільм» (1987; усі — Київ). Написав кіносценарії х/ф «Сповідь» (співавтор), «Щедре серце» (обидва — 1962), «Репортаж на пам’ять» (1980), «Подолання» (1983), «Пароль знали двоє» (1985), «Слухати у відсіках» (1986), «Шлях до пекла» (1988, співавт.), «Я йшов на вірну смерть» (1989); д/ф «Сергєєв-Ценський» (1982); низку сценаріїв худож.-публіцист. фільмів. Окремі твори К. перекладено киргиз., груз., болгар. мовами.

Завантажити статтю