КАПЕЛЬГОРО́ДСЬКИЙ Пилип Йосипович (псевдоніми: Успенець, Хлібороб; 14(26). 11. 1882, с. Городище, нині Недригайлівського р-ну Сумської обл. — 21. 02. 1942) — письмен­ник, журналіст. Батько Надії, дід Нонни Капельгородських. Член «Плугу». На­вчався у Полтавській семінарії (1897–1902), виключений за організацію бунту семінаристів та участь у революційних гуртках. На Кубані 1903–09 учителював у с. Успенське; знову брав участь у революційному русі, був увʼязнений і висланий. Працював у газеті «Терек» (Орджонікідзе, нині Владикавказ, РФ), учителював. Обраний 1910 керівником загального сходу (нізамі) ногайців. Здійснив низку господарсько-економічних і культурно-побутових заходів та реформ, спрямованих на збереже­н­ня ногайського народу, написав його історію 12–20 ст. 1918 повернувся в Україну. Редактор газети «Вісті ревкому», секретар і за­ступник редактора газети «Червона Лубенщина» (м. Лубни, нині Полтавської обл.); у Полтаві — у газеті «Робітник», завідувач від­ділу газети «Більшовик Полтавщини», спів­робітник журналу «Наше слово». Ре­пресований 1938. Реабілітований 1957. Дебютував 1905 добіркою віршів в альманасі «Перша ластівка». Згодом друкував поезії в антології «Українська муза», альманасі «Терновий вінок», збірниках «Роз­вага», «Досвітні вогні», «З неволі», журналах «Рідний край», «Нова громада». У тюрмі 1909 написав хроніку «Спогади семінариста» // «ЛНВ», 1910, № 6–8. Автор збірників поезій «Від­гуки життя» (1907), трагедійної повісті «Аш хаду» («Я стверджую», 1916; про минуле ногайського народу) і сатиричної повісті «Непоро­зумі­н­ня» (1928), збірників гуморесок «Гей, не дивуйте…», «Роз­дайсь, море!» (обидві — 1927) і «Прейскурант отця Максима» (1929), пʼєси-феєрії для дітей «Чарівна сопілка» (1923), пʼєси «Праця» (1924, опубліковано 1982 у Києві), роману-хроніки про боротьбу Червоної армії з денікінцями «Шурган» (Київ, 1932; 1969). У романі «Артезіан» (1934; опубліковано у журналі «Вітчизна», 1974, № 5–9) показав зруше­н­ня у психології селянства на початку 1930-х років. У романі «Оборона Полтави» (1938) від­ображено боротьбу робітників проти Центральної Ради і білогвардійців 1918 на Полтавщині. Писав також віршовані фейлетони, гуморески, епі­грами, частівки.