Капіталізм
КАПІТАЛІ́ЗМ (від капітал) – соціально-економічна система, за якої засоби виробництва (земля, підприємства) належать приватним особам і використовуються для отримання прибутку їхніми власниками. У марксист. екон. теорії К. розглядають як останній експлуататор. лад, базований на приват. власності на засоби виробництва і найманій праці, яку експлуатують капіталісти. До осн. ознак К. також належать: свобода підприємництва та вибору, ринк. система і вільна конкуренція, важлива роль прибутку, обмежена роль держави. Поняття «К.» утвердилося у 2-й пол. 19 ст. завдяки працям К. Маркса, у яких його співвіднесено з вільним підприємництвом, стихією ринку, жорсткою конкуренцією. У 2-й пол. 20 ст. набули поширення теорії трансформації (перетворення) К. Так, теорія нар. капіталізму, що виникла у 1950-х pp. у США (А. Берлі, М. Наддер, С. Чейз, Дж.-М. Кларк, М. Сальвадорі та ін.), має три складові частини: демократизація капіталу, або дифузія власності (сучас. К. властива різноманітність форм власності: індивід., акц., монополіст., держ., провідна серед них – акц.); управлін. менеджер. революція (з розвитком акц. т-в влада капіталістів-власників слабшає, її замінює влада найманих управлінців – менеджерів, які є довіреними особами народу і послуговуються не мотивами прибутку, а сусп. інтересами); революція у доходах (у розвинутих капіталіст. країнах відбувся принцип. переворот у розподілі нац. доходу, суть якого полягає у поступ. зближенні доходів різних верств капіталіст. суспільства). Згідно з концепцією колектив. К. (Г. Мінз та А. Берлі), сучасні великі корпорації, де працюють тисячі робітників і службовців, використовують мільярди доларів капіталу, виробляють товари масового споживання, які продають мільйонам споживачів, перестали навіть віддалено відповідати як старій юрид. моделі власності, так і екон. моделі конкурент. ринку, бути автоном. щодо суспільства, перетворилися у соц. інститут, соц. силу, що забезпечує розв’язання сусп. проблем. Саме на цьому підґрунті в 1960–70-х pp. сформувалася концепція соц. відповідальності корпорацій перед суспільством. Прихильники концепції соц. партнерства (Р. Арон, Е. Гауглер, Д. Ґелбрейт) стверджують, що у сучас. капіталіст. суспільстві внаслідок розвитку НТП, посилення екон. та соц. ролі держави, зростання кількості великих корпорацій докорінно змінилося становище робітників, зникли класові суперечності й конфлікти. Матеріал. підставою соц. партнерства є розширення участі робітників у капіталіст. власності й прибутках. Посилення втручання держави в екон. життя, зростання її ролі у вирішенні соц. проблем спричинили появу майже аналіт. теорій плюраліст. економіки, планового капіталізму, держави достатку, суспільства високого масового споживання тощо. Нині К. дедалі частіше розглядають як змішану систему вільного підприємництва, екон. контроль в якій забезпечують суспільство та приватні інститути. Розрізняють три осн. варіанти змішаної економіки: консерватив., ліберал., соціал-реформістський. Консерватив. варіант передбачає обмежене втручання держави в макроекон. процеси з метою створення умов для розвитку приват. сектора та ринк. важелів саморегулювання, ліберал. – проведення важливих інституц. і соц. реформ, рац. взаємодію приват. і держ. секторів економіки, впровадження системи нац. планування, здійснення поступ. соціалізації капіталіст. економіки. Найвідоміші представники цієї моделі – Д. Ґелбрейт та Р. Ґейлброннер. На думку соціал-реформістів, змішана економіка є екон. основою демократ. соціалізму (сусп. ладу, що поєднує ефективне виробництво зі справедливим розподілом), у межах якого співіснують дві екон. системи: К. і соціалізм. Осн. функції держави змішаної економіки полягають у перерозподілі доходів з метою забезпечення сусп. добробуту та плановому регулюванні сусп. виробництва. Така система за своєю суттю є розподільчою, на відміну від соц.-ринк., коли держава забезпечує рац. функціонування виробництва шляхом посилення його конкурентності. Влас. теор.-екон. концепції (нац. і міжнар.) соціал-демократи не мають. Вони пристосовують сучасні екон. теорії для розв’язування конкрет. соц.-екон. проблем. Виникнення змішаної економіки зумовлюють недосконалість і неспроможність ринк. механізму до саморегулювання на основі дії природ. законів та загострення соц.-екон. суперечностей; необхідність задоволення зростаючих сусп. потреб в умовах підвищення сусп. характеру продуктив. сил і економічно обґрунтов. одержавлення виробництва, розподілу, обміну, споживання; збереження та захисту довкілля. Вирішення цих проблем спричинило еволюцію саморегульов. механізму в змішаний механізм господарювання, в якому зростають екон., а згодом і соц. функції держави, що починає активніше регулювати сусп. виробництво.
В. А. Ребкало, В. М. Козаков