Капіталізм

Визначення і загальна характеристика

КАПІТАЛІ́ЗМ (від капітал) — соціально-економічна система, за якої засоби виробництва (земля, під­приємства) належать приватним особам і використовуються для отрима­н­ня прибутку їхніми власниками. У марксист. екон. теорії К. роз­глядають як остан­ній екс­плуататор. лад, базований на приват. власності на засоби виробництва і на­йманій праці, яку екс­плуатують капіталісти. До осн. ознак К. також належать: свобода під­приємництва та вибору, ринк. система і вільна конкуренція, важлива роль прибутку, обмежена роль держави. Поня­т­тя «К.» утвердилося у 2-й пол. 19 ст. завдяки працям К. Маркса, у яких його спів­від­несено з вільним під­приємництвом, стихією ринку, жорсткою конкуренцією. У 2-й пол. 20 ст. набули пошире­н­ня теорії транс­формації (пере­творе­н­ня) К. Так, теорія нар. капіталізму, що виникла у 1950-х pp. у США (А. Берлі, М. Над­дер, С. Чейз, Дж.-М. Кларк, М. Сальвадорі та ін.), має три складові частини: демократизація капіталу, або дифузія власності (сучас. К. властива різноманітність форм власності: індивід., акц., монополіст., держ., провід­на серед них — акц.); управлін. менеджер. революція (з роз­витком акц. т-в влада капіталістів-власників слабшає, її замінює влада на­йманих управлінців — менеджерів, які є довіреними особами народу і послуговуються не мотивами прибутку, а сусп. інтересами); революція у доходах (у роз­винутих капіталіст. країнах від­бувся принцип. пере­ворот у роз­поділі нац. доходу, суть якого полягає у по­ступ. зближен­ні доходів різних верств капіталіст. су­спільства). Згідно з концепцією колектив. К. (Г. Мінз та А. Берлі), сучасні великі корпорації, де працюють тисячі робітників і службовців, використовують мільярди доларів капіталу, виробляють товари масового спожива­н­ня, які продають міль­йонам споживачів, пере­стали навіть від­далено від­повід­ати як старій юрид. моделі власності, так і екон. моделі конкурент. ринку, бути автоном. щодо су­спільства, пере­творилися у соц. ін­ститут, соц. силу, що забезпечує роз­вʼяза­н­ня сусп. про­блем. Саме на цьому під­ґрунті в 1960–70-х pp. сформувалася концепція соц. від­повід­альності корпорацій перед су­спільством. Прихильники концепції соц. партнерства (Р. Арон, Е. Гауглер, Д. Ґелбрейт) стверджують, що у сучас. капіталіст. су­спільстві внаслідок роз­витку НТП, посиле­н­ня екон. та соц. ролі держави, зро­ста­н­ня кількості великих корпорацій докорін­но змінилося становище робітників, зникли класові суперечності й конфлікти. Матеріал. під­ставою соц. партнерства є роз­шире­н­ня участі робітників у капіталіст. власності й прибутках. Посиле­н­ня втруча­н­ня держави в екон. життя, зро­ста­н­ня її ролі у вирішен­ні соц. про­блем спричинили появу майже аналіт. теорій плюраліст. економіки, планового капіталізму, держави до­статку, су­спільства високого масового спожива­н­ня тощо. Нині К. дедалі частіше роз­глядають як змішану систему вільного під­приємництва, екон. контроль в якій забезпечують су­спільство та приватні ін­ститути. Роз­різняють три осн. варіанти змішаної економіки: консе­рватив., ліберал., соціал-реформістський. Консе­рватив. варіант перед­бачає обмежене втруча­н­ня держави в макроекон. процеси з метою створе­н­ня умов для роз­витку приват. сектора та ринк. важелів саморегулюва­н­ня, ліберал. — проведе­н­ня важливих ін­ституц. і соц. реформ, рац. взаємодію приват. і держ. секторів економіки, впровадже­н­ня системи нац. планува­н­ня, здійсне­н­ня по­ступ. соціалізації капіталіст. економіки. Найві­доміші пред­ставники цієї моделі — Д. Ґелбрейт та Р. Ґейлброн­нер. На думку соціал-реформістів, змішана економіка є екон. основою демократ. соціалізму (сусп. ладу, що по­єд­нує ефективне виробництво зі справедливим роз­поділом), у межах якого спів­існують дві екон. системи: К. і соціалізм. Осн. функції держави змішаної економіки полягають у пере­розподілі доходів з метою забезпече­н­ня сусп. добробуту та плановому регулюван­ні сусп. виробництва. Така система за своєю суттю є роз­подільчою, на від­міну від соц.-ринк., коли держава забезпечує рац. функціонува­н­ня виробництва шляхом посиле­н­ня його конкурентності. Влас. теор.-екон. концепції (нац. і між­нар.) соціал-демократи не мають. Вони при­стосовують сучасні екон. теорії для роз­вʼязува­н­ня конкрет. соц.-екон. про­блем. Виникне­н­ня змішаної економіки зумовлюють недосконалість і не­спроможність ринк. механізму до саморегулюва­н­ня на основі дії природ. законів та загостре­н­ня соц.-екон. суперечностей; необхідність задоволе­н­ня зростаючих сусп. потреб в умовах під­вище­н­ня сусп. характеру продуктив. сил і економічно об­ґрунтов. одержавле­н­ня виробництва, роз­поділу, обміну, спожива­н­ня; збереже­н­ня та захисту довкі­л­ля. Виріше­н­ня цих про­блем спричинило еволюцію саморегульов. механізму в змішаний механізм господарюва­н­ня, в якому зростають екон., а згодом і соц. функції держави, що починає активніше регулювати сусп. виробництво.

В. А. Ребкало, В. М. Козаков

Завантажити статтю