Капітал

Визначення і загальна характеристика

КАПІТА́Л (нім. Kapital, франц. capital, від лат. capitalis — головний) — сукупність ресурсів, факторів виробництва й обігу, необхідних для створе­н­ня та реалізації товарів і послуг; матеріальні ресурси або інші цін­ності (кошти), накопичені у результаті виробничої чи комерційної діяльності; гроші, інвестовані в активи, що приносять дохід. К. виникає як результат накопиче­н­ня і виробництва. У процесі відтворення він послідовно набуває грош. (пере­творе­н­ня грошей у товари), вироб. (виготовле­н­ня товарів), товар. (пере­творе­н­ня товарів у гроші) форм, сукупність яких становить пром. К. (від нього від­окремлюють капітал торговельний і банківський). К. дає можливість виробляти споживчі блага, але є проміж. продуктом для поч. нових вироб. циклів. Процеси накопиче­н­ня та формува­н­ня К. значно впливають на роз­виток нац. виробництва. Існує багато різновидів К., які можуть доповнювати один одного, а також критеріїв його класифікації. Так, залежно від джерел фінансува­н­ня роз­різняють влас., позичк. і залучений К.; за способом пере­несе­н­ня вартості — осн. і оборот.; за формою власності — акціонерний капітал, держ., приват. (індивід.), спіл., па­йовий; за випуском та сплатою — номінал. (оголошений), випущений, оплачений, неоплачений; за від­повід­ністю правовим нормам — легал. (контролюється органами держ. упр. і су­спільством) та нелегал.; за характером викори­ста­н­ня власниками — споживаний (з часом втрачає функції К.) і накопичуваний; за формою надходже­н­ня у процесі кругообігу — грошовий капітал, вироб. і товар.; за характером викори­ста­н­ня у госп. процесі — працюючий та непрацюючий («мертвий»); за метою викори­ста­н­ня — інвестиц. й ін­новац.; за формами інвестува­н­ня — фінанс., матеріал., нематеріал.; залежно від джерел надходже­н­ня коштів — нац. (вітчизн.) й іноз.; залежно від субʼєктів — венчурний капітал і банків. тощо. Уперше спробу про­аналізувати К. зробив Аристотель, сам термін (у сучас. ро­зумін­ні) за­провадив у наук. обіг бл. 1770 А.-Р. Тюрґо. У подальшому пред­ставники різних наук. шкіл тлумачили його по-різному, зокрема класик екон. теорії А. Сміт вважав К. лише накопичений у результаті праці запас речей (засоби та знаря­д­дя праці, одяг, їжа та ін.) або грошей, при­знач. для подальшого виробництва й отрима­н­ня доходу (також ви­окремив осн. і оборот. К.). Д. Рікардо й А. Маршалл зараховували до К. перед­умови й засоби виробництва, Е. Бем-Баверк — сукупність проміж. продуктів, створених на кожному етапі вироб. циклу. Аналог. під­ходи присутні й у сучас. екон. науці (П. Самуельсон). К. Маркс роз­глядав К. як категорію соц. характеру, певні від­носини між різними прошарками су­спільства. На його думку, здатність грошей створювати додатк. вартість пере­творює їх на К. (вартість, що приносить додатк. вартість). При цьому додатк. вартість виникає тільки завдяки праці на­йманих робітників, а власник грошей, який отримує цю вартість, є капіталістом. Ви­знаючи, що капіталізм протягом від­носно короткого часу створив потужні продуктивні сили, К. Маркс водночас наголошував, що у силу притаман. йому нездолан. суперечностей капіталіст. лад повинен по­ступитися соціалістичному. Нині, в умовах інформаційного су­спільства, ви­значал. стає інтелектуал. К. у ви­гляді інформації в усіх її проявах (освіта, зна­н­ня, наук. праця тощо). Разом із тим змінюються і від­носини власності: якщо раніше К. можна було спри­ймати фізично (у конкретно-речовому ви­гляді), то в інформ. су­спільстві більша його частина існує у формі абстракт. одиниць (міль­йони або мільярди грош. одиниць). Власність на засоби праці по­ступово втрачає ви­значал. місце, хоча реалізувати інтелектуал. на­дба­н­ня як К. без наявності конкретно-речових засобів (напр., грошей), як правило, неможливо.

Літ.: Смит А. Ис­следования о природе и причинах богатства народов / Пер. с англ. Москва, 1962; Мак­кон­нел К. Р., Брю С. Л. Экономикс: принципы, про­блемы и политика / Пер. с англ. К., 1993; Ніколенко Ю. В. Основи економічної теорії: Під­руч. К., 2003.

М. Г. Чумаченко

Завантажити статтю