Каразін Микола Миколайович

Визначення і загальна характеристика

КАРА́ЗІН Микола Микола­йович (27. 11(09. 12). 1842, слобода Новоборисоглібська Богодухів. пов. Харків. губ. — 06(19). 12. 1908, м. Гатчина, нині Ленінгр. обл.) — письмен­ник, журналіст, графік і живописець. Онук засн. Харків. університету В. Каразіна. Закін. мор. кадет. корпус (1862). Від 1865 у військах Турке­стан. округу брав участь у Бухар. (1868) та Хівин. (1873) походах, в одному з яких одержав золоту зброю за хоробрість; був військ­кором. Начерки пером, олівцем, акваре­л­лю з натури від­ображали яскраву картину життя рос. військ. Ці ілюстрації друкували у зарубіж. журналах. Від 1870 — у від­ставці у чині штабс-капітана. Вільний слухач АМ у С.-Петербурзі (1865–67; викл. Б. Віл­левальде; від 1907 — її академік), навч. у париз. гравера Ф. Жилло (поч. 1870-х рр.). Учасник наук. екс­педицій 1874 і 1879 до Центр. Азії. За малюнки для журналів екс­педицій від­значений вищими нагородами на геогр. ви­ставках Парижа та Лондона. Член Рос. геогр. товариства (1879). Ілюстрував свої повісті, романи, оповіда­н­ня (опубл. у ж. «Нива», «Демо», «Родина» — «Зара-Булацкие высоты», «Ургут», «Юнуска-головорез и другие рас­сказы с турке­станского быта»), твори для дітей (казка-мандрівка «С севера на юг. Путевые воспоминания старого журавля», 1890; вперше у книжк. ілюстрації за­стосував ракурс побаченого з висоти пташиного лету; «Мои сказки», 1895). Спів­працював із ж. «Нива», «Всемирная ил­люстрация». Оформляв твори Ф. Достоєвського, О. Пушкіна, М. Гоголя, М. Некрасова, І. Тургенєва, Л. Толстого та ін., зокрема про­ілюстрував кн. «Гут­таперчевый мальчик» Д. Григоровича, «Ченслер» Ж. Верна (1875; 1876), «Песнь о Гайавате» Г. Лонґфел­ло (1890). Автор малюнків, гравюр та оформле­н­ня до поем Т. Шевченка «Наймичка» (1904) і «Катерина» (1905; обидві — С.-Петербург). Створив сотні іл. до тритомника «Путешествие на Восток Его Императорского Высочества Государя Наследника Цесаревича. 1890–1891 гг.», іл. до билини «Илья Муромец» (1906). П. Сойкін видав «Полное со­брание сочинений Н. Н. Каразина» (С.-Петербург, 1904–05, т. 1–20). Кращими вважають повісті «На далеких окраинах» (1875), «Погоня за наживой» (1876), «В камышах» (1879). Один із найбільших романів «В пороховом дыму» (1886) присвяч. війні за звільне­н­ня Сербії. Про життя кочівників Серед. Азії виконав сотні малюнків та акварелей з вдалою композицією, прагне­н­ням до виразності, світлових ефектів, яскравих контрастів. З особливою майстерністю зображував коней. Виконував тоновані гравюри на дереві. У дослідж. «Живописная Рос­сия. Отечество наше в его земельном, историческом, племен­ном, экономическом и бытовом значении» (С.-Петербург, 1886, т. 10) вміщено нарис К. «Нижнее течение реки Сыр-Дарьи», а також 239 його рисунків, 52 картини, 14 схем. Окремі роботи зберігаються у Харків. ХМ, ДРМ (С.-Петербург), Краснодар. ХМ (РФ).

Тв.: живопис — «Пастух з отарою» (1890), «Соколине полюва­н­ня», «Взя­т­тя Ташкента», «Вступ російських військ у Самарканд 8 червня 1868 року», «Узя­т­тя Махрама», «Зерабулак», «Текінська екс­педиція 1881 року. Штурм Геок-Тепе», «Пере­права Турке­станського загону біля Шейх-арика», «Хівинський похід 1873 року. Через мертві піски до криниць Адам-Крилган» (усі — 1890-і рр.), «Пейзаж» (1902).

Літ.: Шумков В. Мастер ил­люстрации [Н. Н. Каразин] // Книж. обозрение. 1976, 9 июля; Дешко Л. «Сосна…» Миколи Каразіна, до­стойного онука знаменитого Василя Каразіна // Музей. провулок. 2009. № 2(13).

В. К. Чумаченко

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю