Каразін Микола Миколайович

КАРА́ЗІН Микола Миколайович (27. 11(09. 12). 1842, слобода Новоборисоглібська Богодухів. пов. Харків. губ. — 06(19). 12. 1908, м. Гатчина, нині Ленінгр. обл.) — письменник, журналіст, графік і живописець. Онук засн. Харків. університету В. Каразіна. Закін. мор. кадет. корпус (1862). Від 1865 у військах Туркестан. округу брав участь у Бухар. (1868) та Хівин. (1873) походах, в одному з яких одержав золоту зброю за хоробрість; був військкором. Начерки пером, олівцем, аквареллю з натури відображали яскраву картину життя рос. військ. Ці ілюстрації друкували у зарубіж. журналах. Від 1870 — у відставці у чині штабс-капітана. Вільний слухач АМ у С.-Петербурзі (1865–67; викл. Б. Віллевальде; від 1907 — її академік), навч. у париз. гравера Ф. Жилло (поч. 1870-х рр.). Учасник наук. експедицій 1874 і 1879 до Центр. Азії. За малюнки для журналів експедицій відзначений вищими нагородами на геогр. виставках Парижа та Лондона. Член Рос. геогр. товариства (1879). Ілюстрував свої повісті, романи, оповідання (опубл. у ж. «Нива», «Демо», «Родина» — «Зара-Булацкие высоты», «Ургут», «Юнуска-головорез и другие рассказы с туркестанского быта»), твори для дітей (казка-мандрівка «С севера на юг. Путевые воспоминания старого журавля», 1890; вперше у книжк. ілюстрації застосував ракурс побаченого з висоти пташиного лету; «Мои сказки», 1895). Співпрацював із ж. «Нива», «Всемирная иллюстрация». Оформляв твори Ф. Достоєвського, О. Пушкіна, М. Гоголя, М. Некрасова, І. Тургенєва, Л. Толстого та ін., зокрема проілюстрував кн. «Гуттаперчевый мальчик» Д. Григоровича, «Ченслер» Ж. Верна (1875; 1876), «Песнь о Гайавате» Г. Лонґфелло (1890). Автор малюнків, гравюр та оформлення до поем Т. Шевченка «Наймичка» (1904) і «Катерина» (1905; обидві — С.-Петербург). Створив сотні іл. до тритомника «Путешествие на Восток Его Императорского Высочества Государя Наследника Цесаревича. 1890–1891 гг.», іл. до билини «Илья Муромец» (1906). П. Сойкін видав «Полное собрание сочинений Н. Н. Каразина» (С.-Петербург, 1904–05, т. 1–20). Кращими вважають повісті «На далеких окраинах» (1875), «Погоня за наживой» (1876), «В камышах» (1879). Один із найбільших романів «В пороховом дыму» (1886) присвяч. війні за звільнення Сербії. Про життя кочівників Серед. Азії виконав сотні малюнків та акварелей з вдалою композицією, прагненням до виразності, світлових ефектів, яскравих контрастів. З особливою майстерністю зображував коней. Виконував тоновані гравюри на дереві. У дослідж. «Живописная Россия. Отечество наше в его земельном, историческом, племенном, экономическом и бытовом значении» (С.-Петербург, 1886, т. 10) вміщено нарис К. «Нижнее течение реки Сыр-Дарьи», а також 239 його рисунків, 52 картини, 14 схем. Окремі роботи зберігаються у Харків. ХМ, ДРМ (С.-Петербург), Краснодар. ХМ (РФ).

Тв.: живопис — «Пастух з отарою» (1890), «Соколине полювання», «Взяття Ташкента», «Вступ російських військ у Самарканд 8 червня 1868 року», «Узяття Махрама», «Зерабулак», «Текінська експедиція 1881 року. Штурм Геок-Тепе», «Переправа Туркестанського загону біля Шейх-арика», «Хівинський похід 1873 року. Через мертві піски до криниць Адам-Крилган» (усі — 1890-і рр.), «Пейзаж» (1902).

Літ.: Шумков В. Мастер иллюстрации [Н. Н. Каразин] // Книж. обозрение. 1976, 9 июля; Дешко Л. «Сосна…» Миколи Каразіна, достойного онука знаменитого Василя Каразіна // Музей. провулок. 2009. № 2(13).

В. К. Чумаченко

Основні твори

живопис – «Пастух з отарою» (1890), «Соколине полювання», «Взяття Ташкента», «Вступ російських військ у Самарканд 8 червня 1868 року», «Узяття Махрама», «Зерабулак», «Текінська експедиція 1881 року. Штурм Геок-Тепе», «Переправа Туркестанського загону біля Шейх-арика», «Хівинський похід 1873 року. Через мертві піски до криниць Адам-Крилган» (усі – 1890-і рр.), «Пейзаж» (1902).