Караманов Алемдар Сабітович

КАРАМА́НОВ Алемдар Сабітович (10. 09. 1934, Сімферополь – 03. 05. 2007, там само) – композитор. Народний артист України (1994). Нац. премія України ім. Т. Шевченка (2000). Премія ім. Б. Лятошинського (1996). Член НСКУ (1977), СК РФ (1994). Почес. чл. АМ України (2004). Закін. Моск. консерваторію (1958; кл. композиції С. Богатирьова, фортепіано – В. Натансона) та аспірантуру при ній (1963; кл. Т. Хрєнникова і Д. Кабалевського). Від 1965 – на творчій роботі у Сімферополі. Для творчості К. притаманне філос., масштабне муз. мислення. Особливе місце у твор. доробку відведено реліг. тематиці, через яку композитор прагнув вирішити вічні проблеми люд. буття і досягти високої духов. гармонії. К. – автор музики до Гімну АР Крим (1992). У Сімферополі 1996 засн. Міжнар. конкурс молодих піаністів ім. К.

Тв.: муз.-драм. легенда «Фонтан кохання» (1982); балет «Сильніше за кохання» (1961); вокал.-симф. – «Stabat mater» (1967), «Реквієм» (1971–91), симф.-кантата «Легенда-бувальщина аджимушкайська» (1954–89, сл. Б. Сермана), кантата «Пісня одруженого солдата» (1963); для симф. оркестру – 24 симф. (1954–84), сюїта «Героїчні танці» (1961); для фортепіано з оркестром – 3 концерти (1958, 1961, «Аvе Маria» – 1967); для скрипки з оркестром – 2 концерти (1961, 1964); камерно-інструм. – 3 струнні квартети (1953, 1954, 1963); для фортепіано – 4 сонати (1953–61), 8 п’єс «Пори року» (1954); меса «Херсонесу» (1993); вокал. цикли; музика до вистав, фільмів.

Літ.: Рахманова М. А. Караманов. Музыка – проводник звучащего мира // Сов. музыка. 1985. № 7; Тевосян А. Откровение и благовествование Алемдара Караманова // Муз. жизнь. 1990. № 17; Ржимовська Л. Ім’я композитора – планеті // Музика. 1995. № 1; Проніна Н. Тріадність у творчості Алемдара Караманова // Там само. 2005. № 5; Алемдар Караманов. Музыка, жизнь, судьба: Воспоминания, статьи, исследования, радиопередачи. Москва, 2005; Клочкова Е. Библейские симфонии Алемдара Караманова. Москва, 2005.

Т. В. Младенова

Основні твори

муз.-драм. легенда «Фонтан кохання» (1982); балет «Сильніше за кохання» (1961); вокал.-симф. – «Stabat mater» (1967), «Реквієм» (1971–91), симф.-кантата «Легенда-бувальщина аджимушкайська» (1954–89, сл. Б. Сермана), кантата «Пісня одруженого солдата» (1963); для симф. оркестру – 24 симф. (1954–84), сюїта «Героїчні танці» (1961); для фортепіано з оркестром – 3 концерти (1958, 1961, «Аvе Маria» – 1967); для скрипки з оркестром – 2 концерти (1961, 1964); камерно-інструм. – 3 струнні квартети (1953, 1954, 1963); для фортепіано – 4 сонати (1953–61), 8 п’єс «Пори року» (1954); меса «Херсонесу» (1993); вокал. цикли; музика до вистав, фільмів.

Рекомендована література

Рахманова М. А. Караманов. Музыка – проводник звучащего мира // Сов. музыка. 1985. № 7;
Тевосян А. Откровение и благовествование Алемдара Караманова // Муз. жизнь. 1990. № 17;
Ржимовська Л. Ім’я композитора – планеті // Музика. 1995. № 1;
Проніна Н. Тріадність у творчості Алемдара Караманова // Там само. 2005. № 5;
Алемдар Караманов. Музыка, жизнь, судьба: Воспоминания, статьи, исследования, радиопередачи. Москва, 2005;
Клочкова Е. Библейские симфонии Алемдара Караманова. Москва, 2005.