Каранська Марія Устимівна

Визначення і загальна характеристика

КАРА́НСЬКА Марія Устимівна (24. 01. 1921, с. Пишки, нині Старосиняв. р-ну Хмельн. обл. — 25. 08. 2000, с. Зазимʼя Бровар. р-ну Київ. обл.) — мово­знавець. Дружина А. Патруса-Карпатського. Кандидат філологічних наук (1957). Учасниця 2-ї світової війни. Бо­йові нагороди. Закін. Житомир. пед. ін­ститут (1945), де від­тоді працювала (1945–59). Від 1959 — старший науковий спів­робітник Ін­ституту мово­знавства АН УРСР; 1963–68 — зав. сектору пере­кладів творів Ін­ституту історії партії при ЦК КПУ (обидва — Київ); водночас 1960–88 — у Київ. університеті: від 1968 — доцент кафедри української мови філол. ф-ту, від 1972 — доцент кафедри стилістики факультету журналістики. Наукові дослідже­н­ня: синтаксис сучас. української літературної мови, культура мовле­н­ня. Авторка посібника «Синтаксис сучасної української літературної мови» (К., 1995).

Пр.: Окремі синтаксичні кон­струкції з препозитивними під­рядними в сучасній українській мові // Наук. зап. Житомир. пед. ін­ституту. 1957. Т. 5; Від­носні складнопідрядні кон­струкції в українській мові // Там само. 1958. Т. 8; Сполучники що, щоб і граматичні кон­струкції з ними в сучасній українській літературній мові. К., 1962; Синтаксичні рівні, парадигми і моделі речень із по­гляду взаємовід­ношень // Вісн. Київ. університету. Сер. філології. 1972. № 13.

Літ.: Тимошик М. Марія Устимівна Каранська // Тимошик М., Дацюк Г., Таран К. Історія одного журналістського курсу в мемуарах, щоден­никах, замальовках, записках, есеях, документах, світлинах. К., 2008; Козельський Я. Д. М. Каранська як парость вино­градної лози плекала українську мову // Крає­знавство та музейна справа в Україні: Мат. Всеукр. наук.-крає­знав. конф., присвяч. 145-річчю заснува­н­ня Житомир. обл. крає­знав. музею (27–29 жовтня 2010 р., Житомир). Ж., 2010.

І. М. Забіяка

Завантажити статтю