Карась-Галинський Юрій

КАРА́СЬ-ГАЛИ́НСЬКИЙ Юрій (псевд. — Віталій Юрченко; 1899, с. Текуча, нині Уман. р-ну Черкас. обл. — зима 1943) — письмен­ник, громадсько-культурний діяч. Зу­стрічається написа­н­ня прі­звища як Карась-Голинський та Карась-Глинський, а імені — Георгій. Закін. реал. школу. Організував у рідному селі осередок товариства «Просвіта», брав участь в українізації церк. життя. Під час Визв. змагань 1917–21 воював у Гайдамац. кін­ному полку ім. кошового К. Гордієнка Армії УНР, після їхньої поразки від­мовився емігрувати. Навч. у Київ. укр. університеті, згодом — у Київ. ІНО. Учителював на Уманщині; від 1923 — позаштат. кор. г. «Вісті ВУЦВК», ін­спектор від­ділу освіти Уман. округи. 31 жовтня 1929 заарешт. за від­гук, який надала очолювана ним комісія про стан ви­вче­н­ня української мови в окруж. організації ГПУ. Покара­н­ня від­бував у Соловец. таборах (РФ), на буд-ві залізниці Котлас–Усть-Сисольськ. 28 червня 1930 втік, подолав понад 5 тис. км, пере­йшов кордон із Польщею та поселився у Львові. Зу­стрічався зі спів­роб. НТШ і митрополитом Андреєм Шептицьким (за його сприя­н­ня отримав помешка­н­ня при Укр. ремісн. бурсі). Написав пʼєсу «Блудний син», яку по­ставив в Укр. ремісн. бурсі. 1931–32 видав спогади «Із записок засланця» у 3-х ч.: «Шляхами на Соловки», «Пекло на землі», «В Усевлоні ОГПУ та втеча звідтіль», пере­вид. під на­звою «Пекло на землі» (Л., 1994; К., 2009). Одним із перших роз­повів світ. громадськості правду про рад. табори, детально описав технологію знище­н­ня людей тоталітар. режимом. У повісті «Червоний чад 1917–1923» (1934) виклав особисті враже­н­ня від укр. порев. села. Також уміщував твори в альманасі Укр. товариства допомоги емі­грантам з Великої України «Дні­про» та вид. «Червоної калини». Закін. Вищу школу між­нар. торгівлі (Львів, 1936). Пере­їхав до Рівного, звідти — до м. Корець (Рівнен. обл.). Спів­працював з ред. г. «Волинь», спілкувався з У. Самчуком, Т. Бульбою (Боровцем), М. Скрипником. 1935 і 1937 нелегально при­їжджав на батьківщину, 1943 пере­віз дружину та сина до Корця. Вбитий рад. партизанами (ймовірно 12 або 13 лютого) за звинуваче­н­ням у написан­ні пасквілів на рад. владу.

Завантажити статтю