Карась-Галинський Юрій
КАРА́СЬ-ГАЛИ́НСЬКИЙ Юрій (псевд. — Віталій Юрченко; 1899, с. Текуча, нині Уман. р-ну Черкас. обл. — зима 1943) — письменник, громадсько-культурний діяч. Зустрічається написання прізвища як Карась-Голинський та Карась-Глинський, а імені — Георгій. Закін. реал. школу. Організував у рідному селі осередок товариства «Просвіта», брав участь в українізації церк. життя. Під час Визв. змагань 1917–21 воював у Гайдамац. кінному полку ім. кошового К. Гордієнка Армії УНР, після їхньої поразки відмовився емігрувати. Навч. у Київ. укр. університеті, згодом — у Київ. ІНО. Учителював на Уманщині; від 1923 — позаштат. кор. г. «Вісті ВУЦВК», інспектор відділу освіти Уман. округи. 31 жовтня 1929 заарешт. за відгук, який надала очолювана ним комісія про стан вивчення української мови в окруж. організації ГПУ. Покарання відбував у Соловец. таборах (РФ), на буд-ві залізниці Котлас–Усть-Сисольськ. 28 червня 1930 втік, подолав понад 5 тис. км, перейшов кордон із Польщею та поселився у Львові. Зустрічався зі співроб. НТШ і митрополитом Андреєм Шептицьким (за його сприяння отримав помешкання при Укр. ремісн. бурсі). Написав п’єсу «Блудний син», яку поставив в Укр. ремісн. бурсі. 1931–32 видав спогади «Із записок засланця» у 3-х ч.: «Шляхами на Соловки», «Пекло на землі», «В Усевлоні ОГПУ та втеча звідтіль», перевид. під назвою «Пекло на землі» (Л., 1994; К., 2009). Одним із перших розповів світ. громадськості правду про рад. табори, детально описав технологію знищення людей тоталітар. режимом. У повісті «Червоний чад 1917–1923» (1934) виклав особисті враження від укр. порев. села. Також уміщував твори в альманасі Укр. товариства допомоги емігрантам з Великої України «Дніпро» та вид. «Червоної калини». Закін. Вищу школу міжнар. торгівлі (Львів, 1936). Переїхав до Рівного, звідти — до м. Корець (Рівнен. обл.). Співпрацював з ред. г. «Волинь», спілкувався з У. Самчуком, Т. Бульбою (Боровцем), М. Скрипником. 1935 і 1937 нелегально приїжджав на батьківщину, 1943 перевіз дружину та сина до Корця. Вбитий рад. партизанами (ймовірно 12 або 13 лютого) за звинуваченням у написанні пасквілів на рад. владу.
Рекомендована література
- Кос Г. Віталій Юрченко жив у Львові на вул. Пасічній // Ратуша. 1994, 21 квіт.;
- Її ж. Юрій Карась-Галинський (Віталій Юрченко) // Літопис «Червоної калини». Скрипторій істор. прози. Т. 7. Л., 1997;
- Рубльов О. Західноукраїнська інтелігенція у загальнонаціональних та культурних процесах (1914–1939). К., 2004;
- Чорновол І. Із Соловків до Львова. Віталій Юрченко // Львів. газ. 2006, 2 черв.
Завантажити статтю
Людина 
