Карбулицький Володимир Іванович
КАРБУЛИ́ЦЬКИЙ Володимир Іванович (псевдонім і криптоніми: Володимир Іванів, Observator, Vigilax, В. Київ, вік.; 15. 01. 1884, с. Горішні Шерівці, нині Заставнівського р-ну Чернівецької обл. — 16. 09. 1908, с. Верхні Станівці, нині Кіцманського р-ну Чернівецької обл.) — письменник, перекладач, публіцист. Брат І. Карбулицького. Закінчив теологічний факультет Чернівецького університету (1908). Працював у редакції газети «Буковина» (Чернівці, 1904–07). Тяжка хвороба позначилася на його творчості: вірші пройняті передчуттям близької смерті і нездоланним бажанням жити й творити («Надія», «Песимістці», «Просьба»). Ліричний струмінь — у новелах «Немічні», «Скрипка». Переклав з російської мови поезії у прозі «Два багачі», «Вдоволений чоловік», «Жебрак» І. Тургенєва, оповідання «На хуторі» А. Чехова, «Газетний листок» С. Скитальця, уривок із твору «Сучасна ідилія» М. Салтикова-Щедріна. Окремими книгами у власному перекладі видав збірку «Народні оповідання» Л. Толстого (1905, з біографічним нарисом) і «Три оповідання» М. Горького (1907, з передмовою; обидві — Чернівці). Уклав антологію «На шляху» (Чернівці, 1906), де представив нову генерацію письменників Буковини: С. Канюка, Д. Макогона, І. Карбулицького, І. Підгоренка (Дощівника). Окремі твори К. публікувалися у 1930-х роках у чернівецьких часописах «Самостійна думка», «Самостійна думка української матері».