КАРБУЛИ́ЦЬКИЙ Володимир Іванович (псевдонім і криптоніми: Володимир Іванів, Observator, Vigilax, В. Київ, вік.; 15. 01. 1884, с. Горішні Шерівці, нині За­ставнівського р-ну Чернівецької обл. — 16. 09. 1908, с. Верх­ні Станівці, нині Кіцманського р-ну Чернівецької обл.) — письмен­ник, пере­кладач, публіцист. Брат І. Карбулицького. Закінчив теологічний факультет Чернівецького університету (1908). Працював у редакції газети «Буковина» (Чернівці, 1904–07). Тяжка хвороба по­значилася на його творчості: вірші пройняті перед­чу­т­тям близької смерті і нездолан­ним бажа­н­ням жити й творити («Надія», «Песимістці», «Просьба»). Ліричний струмінь — у новелах «Немічні», «Скрипка». Пере­клав з російської мови поезії у прозі «Два багачі», «Вдоволений чоловік», «Жебрак» І. Тургенєва, оповіда­н­ня «На хуторі» А. Чехова, «Газетний листок» С. Скитальця, уривок із твору «Сучасна ідилія» М. Салтикова-Щедріна. Окремими книгами у власному пере­кладі видав збірку «Народні оповіда­н­ня» Л. Толстого (1905, з біо­графічним нарисом) і «Три оповіда­н­ня» М. Горького (1907, з перед­мовою; обидві — Чернівці). Уклав антологію «На шляху» (Чернівці, 1906), де пред­ставив нову генерацію письмен­ників Буковини: С. Канюка, Д. Макогона, І. Карбулицького, І. Під­горенка (Дощівника). Окремі твори К. публікувалися у 1930-х роках у чернівецьких часописах «Само­стійна думка», «Само­стійна думка української матері».