Карвасари

Визначення і загальна характеристика

КАРВАСА́РИ  — південно-західний окраїнний мікрорайон (вулиця) міста Кам’янець-Подільський Хмельницької області, історичне містечко. Знаходиться в каньйоні р. Смотрич (притока Дністра), побл. підніжжя Старого замку, на Пд. від Замкового мосту. Через Смотрич К. з’єднані підвіс. містком з мікрорайоном Руські Фільварки, до найзахіднішого кам’янець-поділ. мікрорайону Підзамче (до 1957 — село Довжоц. сільради Кам’янець-Поділ. р-ну) веде вул. Об’їзна. Нині тут мешкає бл. 100 осіб, нараховується 39 будинків. Площа 24,7 га. У давнину К. тягнулися на Сх. до Руської брами. На думку багатьох дослідників, назва походить від слова «караван-сарай» — заїжджий двір зі складами для товарів. У 2-й пол. 16 ст. кам’янец. староста М. Влодек з метою розвитку зовн. торгівлі обрав цю місцевість для зберігання товарів купців, що тимчасово сюди прибували. Вперше у писем. джерелах К. згадуються у 2-й пол. 17 ст. Згідно з Бучац. мирним договором 1672 у складі Поділ. воєводства відійшли до Туреччини, за умовами Карловиц. мирного договору 1699 повернуті Польщі. На поч. 18 ст. К. тривалий час були не заселені. Згодом тут збудовано 2 млини: один — на кошти старости, другий — Кам’янця. Відразу ж на К. стали селитися євреї. 1775 мешкало 106, 1787 — 235 євреїв. 1797 найзаможніші з карвасар. євреїв переселилися до Кам’янця. Після 2-го поділу Польщі 1793 — у складі Рос. імперії. У тому ж році імператриця Катерина ІІ подарувала К. таєм. раднику та чл. колегії інозем. справ А. Моркову. 1888 проживало 754 (76 % євреїв), 1905 — 1010, 1925 — 1566 осіб. У 19 — на поч. 20 ст. — містечко Кам’янець-Поділ. (Кам’янец.) пов. Поділ. губ. На поч. 20 ст. у К. діяли православна церква, синагога та 3 євр. молитовні будинки, церк.-парафіял. школа, міщан. правління, урядниц. пункт. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923 К. віднесено до Кубачів. сільради Довжоц. р-ну, 1926 включено в смугу Кам’янця-Подільського. Донині збереглися дерев’яна Хрестовоздвижен. церква (пам’ятка архітектури нац. значення; 1799–1801) та будівля ГЕС (1930-і рр.). 1953 Хрестовоздвижен. церква була закрита, а престол, жертовник, іконостас, верх. клірос демонтовані (їхня доля донині невідома). 1987–88 здійснено ремонтно-реставрац. роботи, унаслідок яких перенесено дзвіницю в пн.-сх. частину подвір’я, окремо від церкви. 1991 у ній відновлено богослужіння (діє реліг. громада УПЦ МП). Хрестовоздвижен. церква є єдиним дерев’яним храмом, що зберігся в Кам’янці-Подільському, репрезентує розповсюджений на Поділлі тип тризруб. храмів. У плані тридільна, одноверха, з ґанком і ризницею з пн. боку. Усі 3 зруби квадратні в плані, перекриття вівтар. частини та бабинця плоскі. Центр. четверик широкий, а внутр. простір нави високо розкритий і за допомогою тромпів переходить у восьмерик, що завершений намет. верхом з банею. Дзвіниця квадратна в плані, двоярусна, типу «четверик на четверику». З Хрестовоздвижен. церкви походить визначна пам’ятка «живопису голкою» — гаптована плащаниця, яка зберігається в Кам’янець-Поділ. істор. музеї.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю