КА́РГЕР Михайло Костянтинович (Каргер Михаил Кон­стантинович; 17(30). 05. 1903, м. Казань, Росія — 26. 08. 1976, Ленін­град, нині С.-Петербург) — російський археолог, історик, мистецтво­знавець. Доктор історичних наук (1959), професор (1949). Сталінcька премія (1952). Державні нагороди СРСР. Закін. Петрогр. університет (нині С.-Петербург, 1923), де й працював від 1925: завідувач кафедри історії мистецтв (1949–73); водночас від 1929 — у Ленінгр. від­діл. Ін­ституту археології АН СРСР: 1964–72 — зав.; 1938–50 читав лекції у Ленінгр. академії мистецтв. Досліджував памʼятки архітектури, історію культури та мистецтв Київ. Русі. Проводив роз­копки у Києві, Борис­полі, Вишгороді, Пере­яславі-Хмельницькому (усі — Київ. обл.), Галичі (Івано-Фр. обл.), Володимирі-Волинському (Волин. обл.), Ізяславі (Хмельн. обл.) та ін. 1955 очолював Галицько-Волин. архіт.-археол. екс­педицію. Автор фундаментал. моно­графій «Древний Киев: очерки по истории материальной культуры древнерус­ского города» (Москва; Ленин­град, 1958, т. 1; 1961, т. 2), «Новгород Великий» (Москва; Ленин­град, 1961), «Зодчество древнего Смоленска (ХІІ–ХІІІ вв.)» (Ленин­град, 1964). У 2003 в Ермітажі, С.-Петербур. університеті й Ін­ституті історії матеріал. культури РАН від­булися конф., присвяч. 100-річчю від дня народж. К.