Карєв Григорій Андрійович
КА́РЄВ Григорій Андрійович (01(14). 02. 1914, с. Бежбайраки, нині Кропивницьке Новоукраїн. р-ну Кіровогр. обл. — 02. 11. 1992, Одеса) — письменник. Член СПУ (1964). Учасник 2-ї світової війни. Бойові та держ. нагороди СРСР. Закін. Військ.-політ. академію у Москві (1954). Від 1932 працював кор. обл. укр. г. «Ленінський шлях» у м. Воронеж, учителем, інструктором Курського облвиконкому (обидва — РФ); 1936–61 служив на флоті. Писав російською мовою. Зб. оповідань «На океанской волне» (Москва, 1962), «Тайфун» (1963), «Одетые в бушлаты» (1964; обидві — Одеса), повістей «Экипаж “Бедового”» (К., 1962), «Синее безмолвие» (1962; 1968), «Мандат капитан-лейтенанта Юникова» (1978), зб. віршів «Соленый ветер» (1981; усі — Одеса) присвяч. подвигам моряків у роки 2-ї світової війни та нелегкій службі на флоті. Романи «Пылающий берег» (О., 1966; 1970; 1983; К., 1974) — про оборону Одеси 1941, «Зеленые орехи» (О., 1985) — про проблеми тогочас. укр. села. Дітям адресов. повість «Твой сын, Одесса!» (1969; екранізов. 1973 на Одес. кіностудії під назвою «Хлопчину звали Капітаном», реж. М. Толмачов) та зб. докум. повістей і оповідань «Шли мальчишки в огонь» (1982; обидві — Одеса).
Рекомендована література
- Дузь І. Григорію Карєву — 70 // ЛУ. 1984, 23 лют.;
- Сушинський Б. Григорієві Карєву — 75 // Там само. 1989, 16 лют.
Завантажити статтю
Людина 
